Тин — жива межа і справжня мала архітектура

Тин у селі колись мав іншу філософію. Це була межа, яка не ховалась, а тримала двір у ладі. Паркан, що пропускав світло, вітер і життя. Жива конструкція, зроблена з того, що дає земля, вода і руки майстра.
​Сьогодні все простіше: профнастил, саморізи, рівна лінія — і двір зашитий у глуху коробку. Колись мислили інакше. Тин вважали малою архітектурною формою. Інженерною спорудою без жодного цвяха, яка служила роками і старіла гідно.
​Все починалося з матеріалу.
Лозу не купували — її знали. Верболіз або ліщину різали пізньої осені чи взимку, після перших морозів. Саме взимку сік у дереві зупиняється, лоза стає щільнішою, менше тріскається і після висихання тримає форму роками. Зимова лоза не “грала” і не розпускалась — вона стягувала конструкцію, через що тин стояв десятиліттями.
​Перед плетінням лозу вимочували.
Ставок, копанка, велика діжка. Прут мав стати теплим у руках, слухняним, живим. Суха лоза ламалася і здавала роботу ще до початку.
​Основа тину — як фундамент у будинку.
У землю забивали кілки з дуба, акації або груші. Це були ребра конструкції. Вони мали стояти намертво, тримати навантаження вітру і часу. Відстань між ними визначали оком — пропорція, перевірена десятками дворів, працювала краще за будь-яку розмітку.
​Далі починалося плетіння.
Знизу вгору. Змійкою. Шар за шаром. Прут обводили навколо стійки, підтягували, укладали з напругою. Верхні ряди часто перев’язували корою або заплітали в замок. Коли лоза висихала, вона стягувала конструкцію так, що тин ставав жорстким, як цілісний каркас.
​Тин працював щодня.
Він пропускав вітер і тримав пил. Давав тінь, не крадучи сонце. Служив сушаркою. На кілках вигрівалися глечики й макітри — горлом донизу, під сонцем і вітром. Природна санітарія без хімії і зайвих слів.
​З роками тин темнів, сивів, набирав фактуру дощу і сонця. Він старів красиво. Без іржі, без відшарувань, з гідністю прожитого часу.
​Сьогодні такі тини трапляються рідко. Разом із ними відходить знання рук, відчуття матеріалу і проста інженерна логіка з того, що поруч.
​Тому питання пряме і чесне, без романтики:
чи вміє хтось із вас сьогодні сплести справжній тин? З лози. З вимочуванням. З правильними стійками. Такий, щоб стояв і говорив мовчки?
​Це теж будівництво. Тільки тихе, розумне і дуже справжнє.

Якісне будівництво

Источник: format.cn.ua