За інформацією: Суспільне Чернігів.
Олег Лузан та команда медиків під час операції. З архіву Олега Лузана
На початку червня 2025 року хірурги торакального відділення Чернігівської обласної лікарні провели надскладну операцію на серці пораненого військовослужбовця. Про цю операцію, а також про бойові травми, з якими сьогодні мають справу цивільні хірурги, в програмі "Праймвечір. Акценти" Українського Радіо Чернігів розповідає завідувач хірургічного торакального відділення Чернігівської обласної лікарні Олег Лузан.
Як змінилася робота цивільного хірурга під час війни
За словами лікаря, до повномасштабного вторгнення хірурги, звісно, мали справу з пораненнями, однак такого як зараз масштабу не було.
"Зазвичай робота торакального хірурга більш планова, більш розмірена. А в ситуації, в якій ми опинилися у 2022 році, ми вимушені були працювати цілодобово, жити на роботі, надавати допомогу в тих об'ємах, у яких раніше не доводилося. Робота хірурга – це ж не тільки робота хірурга, це робота цілого колективу, який має працювати на хірурга і на хворого. Довелося адаптувати роботу операційних бригад, анестезіологічних бригад, роботу всього відділення. Спочатку було трохи важко, але все це минуло і, потім вже було легше", — згадує Олег Лузан.
Торакальні хірурги під час операції. З архіву Олега Лузана
Хірург зазначає, що війна змусила лікарів "бути універсалами", адже така травма, як мінно-вибухова, де фактично є ураження кількох ділянок тіла, потребує залучання двох-трьох бригад спеціалістів для одного пацієнта.
"Були й загальнохірургічні бригади, й судинні, й травматологічні… За одним столом стояли хірурги з різних відділень. Наприклад, іноді робили торакотомія в таких умовах, що не встигали (або не мали змоги) повернути хворого на бік (бо положення пацієнта в торакальній хірургії – хворий на спині) і працювала бригада загальних хірургів на животі, а поруч на колінах стояв мій колега, Яків Іванович (Яків Іващик, торакальний хірург відділення обласної лікарні, — ред.), і робив бокову торакотомію, зупиняв кровотечу із легені".
Що таке торакальна хірургія
Торакальна хірургія – це хірургія, яка займається органами грудної клітки, до яких належать легені, серце, стравохід, діафрагма, плевра, трахея, ребра, м'язи.
"Плановою кардіохірургією займаються хірурги, це їхня справа, а от коли є поранення серця, до кардіохірургії не завжди добіжиш або хворого довезеш, і це роблять торакальні хірурги. Та й взагалі всі хірургії, які є під рукою", — розповідає лікар.
Шлях пораненого від поля бою до лікарні
Одразу з поля бою поранений потрапляє до стабілізаційного пункту. Саме там йому надається перша невідкладна допомога, каже Олег Лузан.
"Їхня функція (стабілізаційних пунктів, — ред.) – стабілізувати й підготувати пораненого до транспортування та евакуації. Тому, звісно, вони не мають робити якісь надскладні втручання. Їхня справа – привести до тями й щоб він доїхав. А далі вони поступають до нас, і ми вже робимо те, що не могли зробити лікарі стабпунктів у своїх умовах: дослідження, лікування".
Уламок в серці
Лікар розповів про один надскладний випадок, з яким він стикнувся під час операції на серці — під час комп'ютерної томографії в пораненого виявили уламок в середостінні серця.
Уламок, який був у серці пацієнта. З архіву Олега Лузана"КТ не давала чіткої відповіді про точну локалізацію уламка. І під час операції виявилося, що той знаходиться у стінці лівого шлуночка. Ми уламок звідти дістали за допомогою магніту. Але дефект у серцевій стінці був нерівний, рваний. Нитки прорізувалися, і довелося робити місцеву пластику, тобто викроювати клапоть з перикарда, із серцевої сумки, і укріплювати ним цей дефект на серці. Ми зупинили кровотечу, вшили серце і вже сьомого числа забрали хворого з реанімації. Я подарував йому цей уламок. Він не повірив, що той був у нього в серці. Кажу: «Ну я можу тобі відео показати, якщо тобі приємно бачити своє серце, як воно б'ється»".
Унікальна операція при бойовій травмі
Емболізацією бронхіальних артерій торакальне відділення обласної лікарні займається давно. В основному в онкологічних хворих і у хворих із легеневими кровотечами, розповідає лікар.
Тепер же подібні операції доводиться вже робити і при бойових травмах. Зокрема, Олег Лузан згадує такий випадок:
"Поступив поранений військовий. Він був уже стабілізований, але важкий. У нього було поранення і живота, і грудей. У Сумах йому виконали мініінвазивне лапароскопічне втручання. В нього була поранена селезінка. Її заварили, але не видалили. І це плюс, адже це збереження органу і це зменшення травмування. Хлопця привезли до нас. Ми зробили торакоскопію, таке ж мініінвазивне втручання на грудній клітці, як і на животі. Забрали згортки крові. Загерметизували, грубо кажучи, зашили легеню там, де вона була пробита, розправили її. Але внаслідок травмування продовжувалася легенева кровотеча. І тоді ми ухвалили рішення про те, що ми можемо зробити: заемболізувати. Заемболізували, припинили кровотечу. І на наступний день забрали з реанімації. Після трьох таких високотехнологічних втручань".
Лікар додає, що така операція може претендувати на першість в Україні.
"З нами працює професор Юрій Авдосьєв і він тоді сказав: «Подивіться, але мені здається, що, крім вас, цього ніхто не робив. При бойовій травмі. Саме при бойовій травмі». Ми підняли літературу і виявилося, що в Одеському шпиталі були схожі роботи, але там не досить багато і не досить чітко це було описано. Ми за першістю не гналися ніколи, але ми зробили, як виявилося, можливо, одну з перших в Україні таких операцій. Але головне те, що ми це зробили: стабілізували, покращили стан хворого. І він виписався, поїхав додому".
Не всі уламки можна дістати
Діставати уламки з тіла хірургам допомагають неодимові магніти. Вони сильніші за звичайні та є різного калібру і різної сили, зазначає Олег Лузан.
"Розумієте, знайти осколок в людському тілі дуже важко, навіть коли ти його бачиш на рентгені. А потім починаєш його шукати, а його немає. Тому що він обгорнутий фасціями, м'язами, адже тіло його зупиняло при ударі. Він там перевертався, крутився, кудись зайшов, і йти його знайти не можеш. Рентген дає тільки дві проєкції, глибинного бачення, як то кажуть в 3D, ти його на рентгені не бачиш. Тут на допомогу приходять неодимові магніти, притягують залізо. Іноді навіть не треба розрізу робити, щоб визначити локалізацію уламка в тілі. Просто прикладаєш до шкіри, і шкіра горбиком тягнеться за магнітом. Бери і діставай".
Лікар пригадує випадок, коли магнітами за одне оперативне втручання дістали 36 уламків.
Пацієнт, посічений уламками. З архіву Олега Лузана
"Це було влучання і в FPV-дрона. Причому над бронежилетом. Спина військового була повністю посічена. Шия, плечі, спина, все це було суцільне місиво. Під ангіографом, за допомогою магніту (щоб бачити, де там, що і як) ми знайшли уламки. Позашивали рани, все, загоїлося".
В часи, коли не було цих магнітів, зазначає лікар, всі уламки діставали вручну, тому не завжди це вдавалося.
"Розумієте, хірург має співвідносити травму, яку він нанесе пораненому при видобуванні стороннього тіла і необхідність самого видобування цього стороннього тіла. Тому що іноді буває ситуація, коли краще залишити там, де є. Я не говорю про внутрішні органи такі як легені, тому що з легені все одно треба діставати, тому що в решті решт це закінчиться кровотечею. А в м'язах і в підшкірній клітковині іноді приходиться залишати. Дрібні, так, часто. Багато людей буде з цим жити після цієї війни".
Війна – рушій військової медицини
Олег Лузан вважає, що війна рухає військову і цивільну медицину та науку, адже наразі виявляється, що всі здобутки, які були під час Другої світової війни, вже неактуальні в нинішніх умовах.
"Тому, звичайно, й нові технології будуть виникати, нові методичні підходи. І я з великою цікавістю дивився й слухав на доповіді колег щодо відновлення дуже масивних уражень кінцівок. І саме новітні методики сьогодні дозволяють зберегти людям кінцівки у функціональному стані. І не тільки кінцівки".Читати ще
Читати ще
Дістали осколок із серця військового: у Чернігові вперше провели операцію за допомогою неодимового магніту
