Мало хто знає, але Чернігівський історичний музей особливий не тільки своєю колекцією старожитностей, а й трояндовим двориком. І квітнуть троянди тут ще з червня і до самісінького жовтня.
Власне, сам музей стосунку до трояндової оази не має, бо все тримається на ентузіазмі деяких працівниць закладу – Олени Трухан, Світлани Зубок і Світлани Левданської, для яких трояндовий дворик – це хобі, причому не дуже дешеве, а ще релакс і терапія в нинішній стресовий час.
«Почалося все навесні більше ніж 10 років тому з подарунка на день народження, який я зробила Ользі Іванівні Філіній, реставратору по тканинах. А потім ми вдвох і ще дві наші колеги вирішили, що поступово витіснимо всі інші квіти з саду і в нас буде розарій.
Нині маємо чотири локації з трояндами, тут ростуть 133 кущі 48 сортів.
Першою була троянда «Блек меджик» – це сорт чайно-гібридної троянди», – згадує Олена Трухан, старший науковий співробітник музею.
Спершу в садку музейні працівниці саджали чайно-гібридні троянди, а потім захопилися англійськими сортами.
«У середині 90-х років ХХ сторіччя англійський селекціонер Девід Остін вивів стійкий до захворювань сорт троянд, який може рости не тільки на сонці, а й у затінку та в похмурі дні. Це високі кущі, які весь час квітнуть. Тож ми зробили цілу алею. І нині в нас є три алеї англійських троянд, які дуже й дуже радують погляд і серце», – радіє Олена Трухан.
Поступово в саду з’явилися сорти, виведені французькими й іншими селекціонерами.
«Пишаємося, що, мабуть, п’ять років тому посадили, ймовірно, найстарішу троянду в нашій колекції – сорту «Барон Жирон Де Лайон». Це квітка французької селекції середини ХІХ сторіччя – дуже благородна троянда лілового кольору з тоненькою білою облямівкою.
У нас є також сорти, виведені американськими селекціонерами. Зокрема строката троянда сорту «Абракадабра», що дуже рясно та довго квітне. Є сорти української селекції – деякі троянди, що плетуться», – повідомила Олена Трухан.
.
