Домашній, частіше чотирилапий улюбленець, завжди був найкращим подарунком для дитини. Здавна ходили «легенди» про те, як дітлахи випрошували у своїх батьків собачку чи котика і неймовірно раділи, коли отримували бажаний подарунок.
Та чи корисно для дитини мати свою тваринку? Про нюанси спілкування з вухатими і хвостатими розповіла Олена Гірченко, кандидат психологічних наук, керівник психологічної служби Національного університету «Чернігівський колегіум ім. Т. Г. Шевченка»
«Питання домашніх тварин для дітей досить неоднозначне. Коли дитина просить домашнього улюбленця і запевняє, що вона за ним доглядатиме, то батьки мають усвідомлювати, що відповідальність за цю тварину нестимуть саме дорослі. І тому, перш ніж заводити тварину та вірити дитячим обіцянкам, треба усвідомити, чи зможете ви взяти на себе цю відповідальність. Адже коли в оселі з’являється домашня тварина, то дитина якоюсь мірою асоціює себе з нею. Тобто коли ви сваритимете цю тваринку, то дитина відчуватиме, що сварять саме її. І тому викинути або віддати цю тварину, не травмувавши дитину, не вдасться», – пояснює Олена Гірченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дитячі страхи можуть залишити відбиток на все життя: чернігівський психолог розповіла як уникнути проблем
Щодо користі від домашніх тварин, то вона називає насамперед емоційну.
«По-перше, вони дають емоції, якщо ми говоримо про котів або собак. Якщо ж говорити про папуг, то тут емоційних плюсів буде значно менше.
Тож загалом можна сказати, що користь від тварин, звісно, є, але буде і шкода в матеріальному, фізичному плані, доведеться приділяти цій тварині достатньо уваги.
Якщо ж ми розглядаємо тваринку з погляду психотерапевтичного ефекту, то в цьому випадку тварини вчать, яким чином нам треба реагувати на власну дитину. Наприклад, коли ми відкриваємо двері і нам назустріч біжить котик або песик, то ми часто присідаємо до нього, гладимо, якось із ним розмовляємо, тобто реагуємо на його емоцію. В цьому й асоціація, що в цю мить до нас біжить не наш котик чи собачка, а наша дитина, і реагуємо ми на неї так само», – розповідає психолог.
За словами Олени Гірченко, порівняння емоцій позитиву від тваринки і негативу від її втрати надзвичайно важливе.
«Зараз я, працюючи з дорослими і питаючи їх про найбільшу емоцію в дитинстві, дуже часто чую «Коли мені подарували собаку чи кота». А на запитання, що було найстрашніше, відповідали: «Коли ця тваринка була втрачена». Тому, коли ви заводите тварину, будьте готові до того, що рано чи пізно вона кудись зникне. Тому ви повинні одразу знайти варіанти виходу з тієї потенційної психологічної травми для дитини. Тож коли ви хочете завести тварину для вашої дитини, треба зважити ці моменти, прийняти рішення і бути готовим до наслідків», – сказала Олена Гірченко.
–
