Туристична хвіртка у село. Гремʼяч

Грем’яч – село, яке на сьогодні без сумніву відоме кожному чернігівцю та, на жаль, далеко не в туристичному світлі. Багата історія місцини безжально стирається зброєю агресора. Тому наш обов’язок зберігати ці знання і поширювати. А розказати дійсно є що, тож слухайте.
У далеченні XIV-XV століття прогулявшись тут, ви цілком могли почути як-то кажуть у народі «грім серед ясного неба», щоправда, був він цілком земним: гриміла то вода з джерела та й немало як на 17 м у висоту. Так собі мешканці спочатку річку Грем’ячкою прозвали, а потім і поселення та вже більш грізно – Грем’яч. А бурхливість вже спокійної річки навіть через стільки сотень років можна почути навесні або під час тривалих дощів (тут обирайте що кому ближче до душі).

І, хоч перша згадка про село як таке, достеменно відома у 1604 році, доволі багатенько знахідок Київської Русі та навіть епохи мезоліту було знайдено на місці.

Як і у кожному селі XIX-XX століття був на цих землях свій управитель. Селищем володів пан Голіцин, який назбирав чимало регалій — чернігівський губернський предводитель дворянства з 1905-1908 роки, музейний працівник та останній директор румянцевського музею. Для селян таке панство було неабияк не на руку, адже вимушені були окремо домовлятися з паном за право володіти пасовищами, водоймищами та луками для худоби за оплату. Звісно, що безземелля та злидні спонукали селян йти в найми до князя за мізерну плату, де робочий день не нормувався у часі і тривав зі світанку до заходу сонця. А маєток Голіцина, між іншим, мав прогресивне господарство капіталістичного типу, де використовувалися машини іноземного виробництва: англійські та американські молотарки, німецькі снопов’язки, гніти, парові локомобілі. На сьогодні, непогано зберігся сам липово-кленовий парк (у центрі села), де на березі штучного водоймища колись і знаходився маєток князя Голіцина.

Цікавим в історії села є факт того, що певний період, а саме у 1897 році, Грем’яч вважався містечком, маючи 566 дворів та 3550 душ населення. На додачу до існуючих земської школи, бібліотеки у 1909 році звели і Грем’яцькевище початкове училище. Плата за навчання складала 80 крб. золотими за рік, також вимогою була наявність власної форми, що не було під силу більшостінаселення, тому 75% жителів села лишались зовсім неграмотними.

Грем’яч славиться партизанською діяльністю, адже з серпня 1941 року до січня 1942 року тут знаходився підпільний райком партії. Діяв він до вигнання гітлерівців, зокрема у ніч з 9 на 10 липня 1942 року за участі Грем’яцькогопартизанського загону та підтримки артилерії, давши бій окупантам, було відвойовано Грем’яч.

У якості туристичної принади села можна виділити дві церкви: на правому березі Грем’ячки – Михайлівська церква (територія сучасної лікарні), а на лівому – церква Різдва Богородиці (територія колишньої допоміжної школи-інтернату).

Сподіваємось, що спокійне, як річка Грем’ячка у тиху погоду, життя у найпівнічнішій крайній точці України знову відновиться, а можливість побачити його історію на власні очі матиме кожен поважаючий себе турист.

Джерело: Чернігівщина туристична

Источник: format.cn.ua