За інформацією: Суспільне Чернігів.
Директорка сільгосппідприємства Світлана Сковородько. Суспільне Чернігів
Жінка каже, майже половина хат порожні. В селі немає магазину, фельдшерсько-акушерського пункту, довкола ліс і поля.
"Щоб запропонувати хати гарні – їх немає. Тут просто залишились старенькі хатини, які по двадцять років, понад двадцять – вони були не жилі. І за цей час, коли пустими стояли ці хати, поганими стали груби, печі, підлоги, де, може, і дахи".
Будинок у селі. Суспільне Чернігів" — А взагалі скільки хата в селі коштує, отакого плану? — Не знаю, нічого не коштує. Її просто ніхто не купить. — Давно хати купували в Довжику? – У нас…Ніхто у нас не купував".
До Довжика, після обстрілу Семенівки сьомого січня, переїхав В'ячеслав. Родину він відвіз до Чернігова. А сам залишився в селі.
"У Довжик, тому що в нас дуже часто стали обстрілювати та бити стали по центру, тому жити стало погано, страшно, тому довелось переїхати в село. Я не жаліюсь, краще так, ніж під обстрілами".
Переселенець В’ячеслав. Суспільне Чернігів
До цієї хати люди його пустили пожити безплатно.
"Через знайомих (знайшли, — ред.), добра жінка пустила сказала, живіть. Платіть за світло, мені нічого не треба".
З собою із Семенівки В'ячеслав забрав кота і собаку, обидва ночують з ним у хаті.
"Не їду у місто, тому що багато де, якщо винаймати квартиру, з домашніми улюбленцями нікого не пускають, а їх не кину. Тому так, живу з ними".
Речі, які В’ячеслав забрав з Семенівки. Суспільне Чернігів
Чоловік розповідає, судячи з календаря, що висить на стіні, у будинку ніхто не жив років з десять. В'ячеслав провів у хату Інтернет, щодня топить грубу. Каже: обрав Довжик, бо це і від кордону подалі – за 25 кілометрів і до Семенівки недалеко — можна приглядати за господарством.
До Довжика стали їхати, бо це одне з найвіддаленіших від кордону сіл громади. З цієї причини люди переїжджають і до сусіднього Жадового. Від початку повномасштабного вторгнення туди переселились 289 людей, населення села збільшилось майже на третину, каже староста Сергій Помозок. Вільних будинків тут практично не залишилось, модульне містечко теж повністю заселене.
"За останніх півтора тижня приблизно 100 людей перемістились з Семенівки до Жадового, до Довжика".
Староста Жадівського старостинського округу Сергій Помозок. Суспільне Чернігів
Всього у Жадівському старостинському окрузі, за словами старости, зареєстровані 302 внутрішньо переміщені особи.
Та є й ті, хто через війну звідси виїхав. Марина Макаревич після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Хорватії. Тепер приїжджає до Довжика взимку на кілька днів — до мами.
"Мене що вразило, тут люди навіть знають, що летить: це ракети, це КАБи, це дрони. Це наші, а це їхні".
Емігрантка Марина Макаревич. Суспільне Чернігів
До України, каже жінка, повертатися не збирається.
"Я залишусь в Хорватії. У мене там чоловік, у мене там уже якесь життя. Мені без різниці, якби я залишилась і жила в Україні — я б жила в Україні. Я можу сказати так — так життя склалось".
***
Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до п'яти хвилин вашого часу. Дякуємо!
Читати ще
Читати ще
Власники будинків, які були пошкоджені 3 січня під час потрійного ракетного удару у Чернігові, отримають допомогу
