Не так давно стало відомо, що неподалік Чернігова рибалки виявили стародавній човен, вірніше, що з річкового берега стирчить ніс (або корма) якогось давнього судна, вимитого водою.
Звісно, місцевих археологів та істориків ця знахідка не залишила байдужими. І про неї можна було почути мало не на кожному кутку: що човен треба дослідити та зберегти, бо пам’яток історії техніки в Україні не дуже багато.
Але минуло трохи часу – і про віднайдений човен ніхто вже особливо не згадував. А нещодавно стало відомо, що частинуцього древнього човна забрали собі невідомі.
Першим про цю унікальну знахідку через соцмережі повідомив чернігівський археолог Ігор Ігнатенко. Тож те, що з судном надалі трапилося, його вразило.
«Мені один товариш зателефонував і звинуватив: все трапилося через те, що інформацію про човен я виклав в інтернет. Але до мене якраз і звернулися люди, мовляв, із знахідкою треба щось робити. Тому я й оприлюднив оповідь про цей човен. Бо власними зусиллями я не міг його розкопати, то сподівався, що громада якось об’єднається і разом можна буде вирішити проблему. Але все сталося інакше.
.
Сталося таке, чого я навіть не міг собі уявити. Я гадав, що основною небезпекою для віднайденого човна можуть бути природні фактори. А ситуація виявилася іншою. Це мене зачепило. Хотілося б подивитися в очі людям, які таке зробили. Чим вони думають? Для чого вони все це робили? На мою думку, це, ймовірно, підігрування рашистам, бо, по суті, нині війна йде за наш спосіб життя і мислення. Тобто цей випадок – ценищення історії нашого народу, нашої окремішності від решти народів світу. То й не знаю, чи ті люди – свідомі вороги українського народу, чи просто потенційні вороги, які цього наразі самі не усвідомлюють. І от, на жаль, таку ситуацію маємо. Мене люди питають: «Як ви вважаєте, для чого це зробили? Щоб продати?». А я відповідаю: «А кому воно потрібне?» – розповідає археолог Ігор Ігнатенко.
Він також припускає, що цей вчинок також може бути актом вандалізму. Як, наприклад, на зупинках громадського транспорту розбивають монітори, за якими можна відстежувати рух транспорту.
«Людина, яка нічого не може створити, реалізовує себе вдеструктивний спосіб – через знищення чогось», – наголошує археолог. І зазначає, що буде вдячний за інформацію про людей, які понівечили знахідку. А вона насправді цінна насамперед як культурна спадщина.
«Подібних суден у нас дуже мало. Щоправда, цьогоріч поблизу Запоріжжя знайшли човен-довбанку, але він менший за розміром, аніж чернігівський. Такого судна, як чернігівське, в єдиному в Україні Музеї судноплавства, що на Хортиці, немає. Це було велике транспортне річкове судно XVIII сторіччя. Воно цінне, а виміряти його вартість у грошовому еквіваленті – важко. Бо це важко зробити, коли знахідки одиничні, бо немає з чим порівнювати», – пояснює археолог.
До поліції пан Ігор, який, до речі, очолює громадську організацію «Спілка захисту культурної спадщини», не звертався, утім, каже, що готовий це зробити. Але не вірить, що від цього буде якась користь.
«Нині багато проблем, які стосуються життя і майна людей. А у нашому випадку йтиметься про предмет, ціну якого неможливо визначити, як і те, кому він належить. Насамперед має бути моральна оцінка і моральне засудження містянами цього вчинку. Я вважаю, що це зробили не приїжджі, а місцеві люди», – сказав Ігор Ігнатенко.
Нині маємо факт: цілісність пам’ятки пошкоджена.
«Це був цілий стародавній артефакт. Зрозуміло, що повністю його ті люди не змогли розкопати, бо він великий. То знищили, що змогли. Та й взагалі з охороною культурної спадщини в нас не все гаразд. Імовірно, треба переглянути наше законодавство», –впевнений Ігор Ігнатенко.
Ірина Осташко
