Через карантин більшість школярів перебувають на дистанційному навчанні. Левову частину свого часу вони проводять з гаджетами. З ними діти навчаються, розважаються та активно спілкуються з друзями і незнайомцями в соціальних мережах. На жаль, не рідко діти стають жертвами кібербулінгу, або простіше кажучи цькування в інтернеті.
Кібербулінг — форма агресії, що набула поширення з появою мобільних телефонів та інтернету. Кібербулер, тобто той хто цькує дитину, має на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину через інтернет (без фізичного впливу).
На жаль, часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки теж не знають, як в такій ситуації їм допомогти.
Залякування дитини може відбуватися в будь-яку годину доби та на будь-якому інтернет-майданчику. Часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний.
Різновиди кібербулінгу:
- Використання особистої інформації. Викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
- Анонімні погрози – анонім надсилає листи довільного або цілеспрямованого характеру. Особлива ознака кібербулінгу: наявність в тексті ненормативної лексики та грубої мови.
- Телефонні дзвінки з мовчанням. Мовчання в слухавці бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.
- Переслідування. Кібербулер систематично розсилає повідомлення на одну й ту саму електронну пошту чи телефон. Він може збирати інформацію про об’єкт цькування, відслідковуючи його повідомленнями в соцмережах (фото, розповіді про своє життя, геолокації тощо).
- Тролінг — розміщення або розсилка повідомлень, які мають на меті спровокувати на конфлікт конкретну людину.
- Хепі-слепінг — моральне насильство заради розваги. Кібербулер може фіксувати насильство на відео та у подальшому розповсюджувати в інтернеті.
Кібербулінг може проявлятися у демонстративному видаленні дітей з онлайн-ігор чи зі спільнот у соцмережах; створенні груп ненависті щодо конкретної дитини; пропозиції проголосувати «за» чи «проти» когось в образливому опитуванні; викрадення даних для формування онлайн-клону.
Як зрозуміти, що дитина потерпає від кібербулінгу?
Насамперед, це раптова зміна поведінки та емоційного стану дитини. Це може виражатися в замкнутості або раптовій агресивності дитини після користування соцмережами. Це і деструктивні стосунки дитини з батьками та істеричні прояви характеру (несподівані безпричинні сльози, крик).
У постраждалої від кібербулінгу дитини може погіршитися здоров’я через безсоння та занепокоєння. Дитина надає перевагу віртуальному світу та різко перестає отримувати гарні оцінки в школі.
Як захистити дитину від кіберцькування?
Батькам варто контролювати, що їхня дитина робить в інтернеті. Робити це потрібно обережно (для молодших школярів бажано обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).
Батьки мають пояснювати дітям, що вони піклуються про їх безпеку. Відкритість і чесність — ось секрет оптимальних стосунків у вихованні дітей.
Поліція радить батькам пояснювати дітям, що є теми, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків.
Говоріть з дитиною про її проблеми, станьте для неї другом, якому вона довірить інформацію та секрети. Це може врятувати від кібербулінгу не тільки вашу дитину, а й її товариша чи однокласника.
Спостерігайте за поведінкою. Наприклад, проведіть експеримент: упродовж тижня уважно слідкуйте за своєю дитиною та зафіксуйте різкі зміни в її поведінці та прояві емоцій (настрою). Потім ці дані порівняйте з часом використанням Інтернет-ресурсів.
Навчіть дитину критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – школяр може запитати у старших.
Станьте прикладом. Самі навчиться безпечно користуватися інтернетом, і ваші діти робитимуть так само.
Варто також нагадати, що булінг або цькування — це кримінальний злочин. Тож, якщо ваша дитина потерпає варто звернутися до правоохоронців.
За матеріалами сектору комунікації обласного управління Національної поліції України.
