75-річного Миколу Скрека розстріляли у власному авто просто посеред дороги 7 березня 2022 року. Тоді чоловік з дружиною, потри всі ризики і небезпеку, зібралися до Чернігова на важливу для Миколи процедуру-гемодіаліз.
Микола Скрека мав ниркову недостатність, тому потребував гемодіалізу тричі на тиждень. Востаннє на процедуру зміг поїхати 26 лютого 2022-го, а потім через його село Кувечичі, що за близько 30 кілометрів від Чернігова, пішли колони російської техніки. Їхати стало небезпечно: шляхи обстрілювали. Та прожити без очищення крові Микола довго не міг. Родина вирішила прориватися до лікарні у Чернігів, поки чоловік ще міг сісти за кермо.
Дружина пригадує, ще напередодні вторгнення їм у лікарні видали перепустки: мовляв, за ними мали пропускати і наші, і вороги. Зібралися у дорогу, а авто не заводиться. Сусід приніс акумулятор, виїхали. Дорогою пробили два праві колеса. Запаска одна, дружина пішла в найближче село по допомогу. Знайшли ще одну. Поміняли. Автівку, за рекомендацією місцевих, обвішали білою тканиною, їхали 30 кілометрів на годину, фари увімкнули. На об’їзній перед мостом жінка побачили гілку. Вийшла, щоб її відтягнути і почали стріляти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Проаналізовано 648 проб повітря, перевірено понад 200 зразків продукції: стан довкілля на Чернігівщині у минулому місяця
Вона швидко повернулася до авто. Обстріл продовжувався. Стріляли з «Градів», з автоматів. Дружина Антоніна сказала Миколі вибиратися з машини, але він мовчав. Жінка випала через дверцята. Опритомніла на дорозі, вже біля дверей водія. Як дісталася туди, не пам’ятає. Машина горіла, загиблий Микола був усередині.
Поранену Антоніну відвезли в село Льгів, де її виходила пара місцевих пенсіонерів. Обпалене тіло Миколи хтось прикопав на місці розстрілу, на могилу поклали номерний знак авто. Після звільнення села це поховання знайдуть, поряд будуть могили ще двох людей. Їхнє авто так само розстріляли російські війська.
Сюжет про це поховання Антоніна побачила у фейсбуці. Впізнала номерний знак. Так дізналася, де тіло її Миколи. Чоловіка поховали на 40-й день після загибелі на кладовищі у Кувечичах.
З другою дружиною Антоніною Микола прожив 22 роки. У 2014-му вони переїхали з Чернігова у село Кувечичі: доглядали господарство, облаштовували дім. На двох із Антоніною чоловіка лишилось п’ятеро дітей та онуків. Син, як і колись, батько, теж працює на одній із українських атомних станцій.
–
