Богдану Гладкому було 29 років. Він мешкав у Києві, однак із початком повномасштабної приїхав до матері в село Старий Биків, що на Чернігівщині. 27 лютого 2022 року російські окупанти зайшли у двір родини й забрали Богдана та чоловіка його тітки – Олександра Могирчука. Схопили у селі також й інших чоловіків. Над ними знущалися. А потім шістьох полонених розстріляли.
Богдан Гладкий народився у Старому Бикові. Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його самотужки. У школу ходив у сусіднє село – Новий Биків. Потім вчився на менеджера у Чернігові. Далі поїхав працювати до столиці. Спочатку був різноробочим у поштовій компанії, потім таксував. Згодом разом із друзями намагався робити бізнес, але не вийшло й Богдан повернувся до поштової компанії, де став начальником відділення. За словами матері, робота йому дуже подобалася.
Богдан був активним, веселим. Разом із друзями ходив у спортзал, відпочивав на природі, подорожував.
«Я йому казала: одружися вже. А він хотів до 30 років погуляти, стати на ноги і потім створювати власну родину. Але не судилося… Його забрали з дому о 17 годині. Ми всі були у погребі, а він із Олександром вийшли на двір покурити. Так ми їх більше живими й не бачили. Прийшов сусід, сказав, що хлопців повели…», – згадала мама Вікторія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбиті росією: психологиня попала під обстріл у селі Новий Биків
Вона зі сестрою та іншими людьми пішла шукати їх. Окупанти говорили, що чоловіків допитають і відпустять. Місцеві мешканці вирішили чекати біля дороги. Раптом пролунали постріли й російські солдати хутко роз’їхалися. Люди розійшлися по домівках, а наступного дня знайшли тіла загиблих на лузі неподалік. Перед убивством цивільних чоловіків били, катували.
Забрати і прикопати тіла вдалося тільки через 9 днів після трагедії. Після того, як на початку квітня 2022, Збройні сили України звільнили Чернігівщину, Богдана та інших загиблих чоловіків перепоховали на кладовищі.
«Я ростила Богдана сама. Він був для мене найкращим, як і для кожної матері її син. Коли приїжджав додому, завжди допомагав по господарству. А з Києва дзвонив вранці та ввечері, розповідав про справи. Тепер його немає, і неможливо звикнути до цього», – сказала Вікторія.
У Богдана Гладкого залишилися мама, дідусь, бабуся та інші рідні.
Джерело: Меморіал: вбиті росією
–
