Життя 90-річної Парасковії Чайковської обірвалося під час повномасштабної війни у селі Новий Білоус, що за 10 кілометрів від Чернігова.
Коли російські військові почали гатити по селу і перебили газопровід, донька Людмила забрала матір та її сестру до свого будинку. 3 березня окупанти обстріляли подвір’я родини.
Парасковія пересувалася з двома палицями. Зять Олексій Бойко відніс її у погріб. Там жінка зі своєю сестрою сховалися. Сам же Олексій загинув від осколкових поранень, коли намагався загасити пожежу у дворі.
«Обстріли були страшні. Я тоді була у доньки, яка живе трохи далі в селі. Забрати маму під такою стріляниною ніяк не могла. Вранці ходила навідувати їх із тіткою. Ще ж чоловік мій загинув… Потім я знайшла місцевих хлопців, які 5 березня перевезли маму до нас із донькою… Їй було дуже погано – і від перебування у погребі, і від того переїзду під кулями… Вона постійно казала: «Як я натерпілася». Просила води. А вранці 6 березня померла. Ні ліків, ні медиків тут не було», – розповіла донька Людмила.
Парасковія Чайковська народилася у селі Редьківка Ріпкинського району Чернігівщини. Дитиною пережила Другу світову війну. Розповідала рідним, як її мама коровами орала землю, щоб виростити бодай щось. Пригадувала, як обстріляли, а потім підпалили їхню хату, і родина мусила ховатися у бур’янах, копати землянки, щоб вижити.
Після одруження Парасковія оселилася у сусідньому селі. Народила двох доньок. Проте хотілося мешкати ближче до Чернігова, тому влаштувалася дояркою у Новому Білоусі. Отримала земельну ділянку, де згодом родина збудувала дім.
Парасковія прагнула кращого життя для своїх дітей, наполягла, щоби вони отримали вищу освіту і могли працювати не так тяжко, як вона. Коли у 2014 році почалася війна Росії проти України запросила до Нового Білоуса свою сестру, яка жила на Донеччині. Отак і мешкали останні роки в одному будинку.
«Мама завжди була допитливою: цікавилася політикою, справами навколо. Поки могла читати, виписувала газету. А в останні роки вже я їй щодня переповідала новини. Мама звикла працювати, тож коли вже фізично не могла це робити, багато вишивала, аж до 85 років. Стільки картин було… А потім померла раптово моя сестра, мама ледь це пережила, і вишивати припинила», – пригадала донька.
У Парасковії Чайковської залишилися донька, онука, правнук і сестра.
Джерело: Меморіал: вбиті росією
