Дмитра Куліченка розстріляли російські військові 21 березня 2022 року біля хутора Чумак на Чернігівщині. Окупанти забрали його разом із братами Євгенієм та Миколою з дому в окупованому тоді селі Довжик. Чоловікам одягли мішки на голови і повезли за 40 кілометрів у село Вишневе, де був ворожий штаб.
Над полоненими знущалися. Вивезли до хутора Чумак неподалік. Викопали могилу і почали стріляти в усіх трьох. Дивом Миколі вдалося вижити. Поранений, зі зв’язаними руками та ногами та зав’язаними очима він вибрався з могили.
«Через наше село їхала колона окупантів. Хтось підірвав її, тоді загинули їхні офіцери. Окупанти вирішили, що то мої хлопці зробили, тому прийшли і забрали всіх трьох синів. Молодший, Женя, був атовець, вони знали про це. Хлопців два дні катували, а потім розстріляли. Коля вибрався, дійшов додому і розповів про все», – пригадав батько Анатолій.
Після звільнення Чернігівщини Анатолій і Микола разом із правоохоронцями відшукали могилу, де вбили Дмитра та Євгенія. Братів поховали на кладовищі в рідному селі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбиті росією: чоловік загинув від осколкового поранення
Дмитрові Куліченку було 36 років. Народився у Довжику. Після школи вивчився на зварювальника, служив строкову. Працював охоронцем, а останні роки – в будівельній бригаді місцевого підприємства. Захоплювався риболовлею і футболом, грав у сільській команді.
«Дмитро був дружелюбний, добрий, щирий хлопчина. Його вбивали останнім, зробили два контрольні постріли в спину», – сказав батько.
У Дмитра Куліченка залишилися тато, брат і дві сестри.
Джерело: Меморіал: вбиті росією
–
