З лютого цього року Олександр Ломако виконує обов’язки Чернігівського міського голови. Нагадаємо, це сталося через те, що рішенням Львівського апеляційного суду Владислава Атрошенка було відсторонено від посади строком на один рік. За законом саме секретар Чернігівської міської ради має виконувати його повноваження. Ці перші місяці з новими обов’язками були доволі насиченими подіями. Журналісти записали велике інтерв’ю з в.о. очільника Чернігова, аби отримати відповіді на питання, які цікавлять містян.
Інтерв’ю в.о. міського голови Олександра Ломако
Про роботу з Владиславом Атрошенком
— Отже, Олександр Ломако, виконуючий обов’язки Чернігівського міського голови. Вітаю!
— Доброго дня!
— Почнемо здалеку. Чи гадав маленький хлопчик Сашко, який жив у м. Щорс (зараз Сновськ — ред.), що він буде свого часу очолювати місто Чернігів?
— Тут мова йде не про посади, гадав чи не гадав. Звичайно, я в дитинстві був досить амбіційною дитиною, і думав про різне. Але точно не про посаду Чернігівського міського голови. Я цікавився історією з дитинства і гарно її знав. Закінчував історичний факультет, тому зрозуміло, що людина, яка читає біографію чи мемуари великих діячів, щось собі та думає.
— Як і коли, якщо коротко, доля звела з Владиславом Атрошенко?
— Познайомились ми з ним, я добре пам’ятаю коли, тому що це день такий був знаковий для країни. Це був жовтень 2003 року. Донецьк. Віктор Ющенко тоді ще не кандидат в президенти, але всі це вже розуміли, проводив там з’їзд нашої країни і я там був у складі чернігівської делегації, а Владислав Анатолійович тоді був народним депутатом України і головою обласного осередку. Він приїхав тоді з Ющенком і народними депутатами. Ми приїхали автобусами, але з’їзд було зірвано. Тітушки, тоді ще не було такого формулювання, але бритоголові заблокували зал, де ми повинні були проводити це зібрання. Ми проводили його на вулиці, і там вперше побачилися, поспілкувалися, бо він підійшов привітатися до чернігівської делегації. Я пам’ятаю цей день — 25 жовтня.
А наступного разу ми побачилися в Деснянському суді, коли мене судили. По мені була тоді санкція — політичні репресії , і суддя визначався чи відправляти мене в СІЗО чи відпустити. В залі були присутні кілька народних депутатів, в тому числі, Владислав Атрошенко. І десь після того ми десь кілька разів спілкувалися і познайомилися.
— За весь цей час поки працювали разом, чомусь навчилися в нього, якісь моменти перейняли?
— Звичайно. Ми всі все життя вчимося. Вчимося і у інших, і у себе, і з життєвого досвіду. Владислав Анатолійович — керівник з дуже високим досвідом, високим рівнем і в нього багато чому можна повчитися. Це вимогливість, в першу чергу, до себе, до підлеглих, це увага до деталей.
«Немає дрібниць» — це його фраза, яку я запам’ятав добре. Дуже велика працелюбність і працездатність. Він сам багато працює і змушує багато працювати всіх, хто з ним працює. Я до цього звик відразу, мені було не складно. Але я бачив людей, які не готові так багато працювати, через його вимогливість.
У нього добра була фраза на одній з перших нарад: «Кожна посада має граничний термін, вона кінцева. І за це час, який ми тут працюємо, нам треба зробити результат для людей». Буде результат — значить це успішна робота. Якщо не буде, то все інше немає ніякого значення.
— Чи можна сказати, що увесь цей час ви були правою рукою Владислава Атрошенка у політичних питаннях?
— Я б так не сказав. Це термін можливо не досить вірний. Але з 2009 року, як ми працюємо, я був радником чи консультантом з політичних питань, в тому числі. Ну, а з 2015 року, з першого дня, коли він сюди прийшов, і я в той же день прийшов у міську раду в 2015 році, ми разом працювали, радилися, чи у вузькому колі, чи вдвох, чи в ширшому колі зі всіх основних питань, які стосувалися міста і його розвитку.
«Не можуть бути представники місцевого самоврядування або політики під час війни опозиційними до центральної влади»
— Ви неодноразово висловлювалися щодо судового процесу. Вбачаєте в цьому політичний підтекст?
— Не тільки я. Я думаю, що більшість, переважна більшість чернігівців, дуже багато експертних організацій, Комітет виборців України, Асоціація міст України, багато політиків і експертів, дали чітку оцінку цьому факту. Однозначно, що рішення суддів про позбавлення права займати посаду міського голови Владиславом Атрошенком терміном на один рік були політично мотивовані. Їм передували ряд подій, які про це говорять.
Якщо не брати події до 24 лютого, про які теж багато говорили, про обшуки і про тиск на місцеве самоврядування, якщо говорити після 24 лютого, то коли від міста відігнали ворога з півночі, на Чернігів почалися нападки з центру. Вони проявлялися в багатьох речах. Публічно вперше про них стало відомо після того, як голова військової адміністрації письмово заборонив міському голові, чи заперечив проти виїзду в Давос, куди він їхав не на лижах покататися, а їхав залучати якісь кошти для розвитку міста. І потім ще кілька разів Атрошенка не випустили з України, теж в абсолютно робочі поїздки, на конференцію з відновлення України, до міст-побратимів.
В цей час в Чернігів приїжджало дуже багато послів, урядовців, включаючи прем’єр-міністра, іноземних бізнесменів, які хотіли інвестувати щось у місто, в його відновлення. Представників міської влади і міського голову, як найвищу посадову особу міста, на ці зустрічі не запрошували та ігнорували.
А потім НАЗК складає протокол проти міського голови за дрібне другорядне правопорушення, яке під час війни і розглядати не варто. Евакуація родини. Була чітка інструкція Офісу президента, перший пункт для міських голів –евакуювати родину. Коли ти 24 лютого встаєш і в тебе в дворі стоїть службова машина, ти не думаєш про те службова вона чи не службова, і на цій машині дружина міського голови і двоє його дітей виїхали з Чернігова, а пізніше дружина виїхала з України. Так от, за це дрібне порушення по статті, по якій навіть немає санкції позбавлення права займати посади, там тільки штраф передбачений, суддя приймає рішення відсторонити на рік, заборонити займати посаду міському голові, якого обрали 80% людей, під час війни.
Ці рішення є однозначно політично вмотивовані. Вони, в першу чергу, шкодять Чернігову, місто втрачає. Вони шкодять країні. Країна втрачає імідж, тому що наші іноземні партнери та багато українців не розуміють, як таким можна займатися під час війни. І третє, точно такі рішення не наближають нашу перемогу, не сприяють єдності, а, навпаки, розколюють суспільство, що є недопустимим під час війни. Тому, звичайно, ці рішення шкідливі, судді і ті хто їм давав ці команди, рано чи пізно будуть відповідати за такі дії.
— Якщо це політичні процеси, то яка кінцева мета на вашу думку?
— Я не хочу навіть думати про кінцеву мету. Я чітко розумію, що це шкодить всім учасникам процесу, в тому числі, ініціаторам. Шкодить місту. Кінцева мета… мені важко це обговорювати.
— Це означає, що ви зараз особисто і Владислав Атрошенко є опозиційними до центральної влади?
— Не можуть бути представники місцевого самоврядування або політики під час війни опозиційними до центральної влади. Навпаки, ми всі підтримуємо президента, ми підтримуємо політичне і військове командування в тих діях, які спрямовані на посилення обороноздатності, на те, щоб давати відсіч ворогу, які спрямовані на те, щоб рятувати економіку країни. Ми тут спільно маємо працювати. І не можемо бути в опозиції, це 100%, тому що не має бути під час війни опозиції до керівництва країни, яке очолює оборону, очолює нашу боротьбу за незалежність. Всіма своїми діями, публічними і робочими, починаючи з 24 лютого, і Владислав Атрошенко, і вся міська влада міста, і місто Чернігів, демонстрували неодноразово свою позицію. І ця позиція, звичайно, підтримка Збройних Сил, підтримка керівництва країни, підтримка нашого президента.
— За законом ви зараз виконуєте обов’язки міського голови. Багатьох цікавить питання, чи дійсно Владислав Атрошенко відсторонився від процесів процесів управління? Може якісь поради дає?
— Участі у керівництві містом він не бере. Звичайно, ми спілкуємося. По окремих питаннях я консультуюся з ним, питаю його думку, інколи пораду, враховуючи його досвід. Досвід людини, яка Чернігів підняла з останніх позицій рейтингу депресивного обласного центру нагору. Але те, що він не займається керівництвом міста, не приймає рішення — 100%.
— На Вашу думку, він повернеться на посаду?
— Якщо він прийме рішення брати участь у наступних виборах, то його підтримка після цих подій, які відбулися, у нього було 78% — це третій був показник у країні, я думаю буде 90% і перший результат. Тому що люди, навіть які були скептично налаштовані до роботи команди і міського голови, багато з них говорять, що те, що вони зараз роблять з Черніговом, це, в першу чергу, плювок в обличчя місту, яке стримувало ворога і не пустило його в середину країни, і люди не розуміють цей крок. І дивлячись на дії, які відбуваються зі сторони, скажімо так, чиновників, після відсторонення міського голови, навіть скептики готові його підтримувати. Подивимося, що буде далі. Головна зараз задача — це перемога, а не якісь політичні амбіції.
Співпраця Чернігівської міської ради і МВА
— Чи були у вас контакти, спілкування з тим же паном Брижинським або з іншими представниками ОВА? Про щось Ви домовлялись, як далі співіснувати?
— У нас було кілька зустрічей з приводу того, як далі співіснувати. Моя позиція була декілька разів висловлена публічно. Військова адміністрація, яку створив президент України, ми як орган місцевого самоврядування, готові сприяти її діяльності, яка спрямована на обороноздатність і безпеку в місті Чернігові. Від нас вони можуть розраховувати на допомогу і підтримку.
З іншого боку, ми від них очікуємо, вимагаємо поваги до органу місцевого самоврядування, який обраний містянами на законних виборах, який працює, який нікуди не подівся і працює в досить складних обставинах, тому що ті виклики, які були перед містом, вони посилилися, їх кількість збільшилася після відсторонення міського голови.
Місто, міська влада має займатися роботою критичної інфраструктури, забезпеченням життєдіяльності всіх сфер міста, співпрацею з міжнародними партнерами, тому що вони не розуміють що таке військова адміністрація. Вони, коли чують «military administration», то після слова «military» діалог закінчується. Вони розуміють співпрацю з місцевим самоврядуванням, яке є сталим. А військова адміністрація створена на час дії військового стану з конкретною метою — безпека. Тому я їм запропонував цю формулу, вони з нею погодилися, але, на жаль, потім ми побачили, що вони змінили свою позицію в односторонньому порядку і почали оскаржувати наше рішення. Я це сприймаю як недотримання слова.
— То наразі компромісу немає, є конфронтація певна?
— Я б не сказав, що є конфронтація, ми бачимо скажімо так «недружні дії» регулярні. Але я не дуже звертаю на це увагу.
«Він сказав, що найкращою підтримкою буде, якщо всі залишаться, будуть працювати ще більш відповідально на своїх посадах»
— Ви керуєте містом офіційно з лютого? Які головні задачі перед вами постали?
— Дуже важливим було те, що другого лютого, коли ми повернулися зі Львова, в неробочий час, в цьому залі, Владислав Атрошенко зібрав увесь колектив і сказав, що найкращою підтримкою з нашого боку буде, якщо ми залишимося, будемо працювати ще більш відповідально на своїх посадах. Це був дуже важливий захід, тому що всі керівники лишилися на своєму місці. А вони всі працювали і працюють злагоджено багато років і знають що робити на своєму місці.
Звичайно, перша задача була забезпечити певну стабільність і дати людям сигнал, що попри ці безглузді абсурдні рішення, місто продовжить працювати, люди не постраждають і всі функції, які місто має виконувати, воно продовжуватиме виконувати. І ми це зробили.
Друге, аналогічний сигнал, з трошки іншими меседжами треба було дати нашим міжнародним партнерам, тому що, м’яко кажучи, вони були шоковані, і міста-побратими, з якими ми налагоджували співпрацю і продовжуємо працювати, і міжнародні донорські організації, які залучаються до відновлення міста. За деякими напрямками, на жаль, була пауза, наприклад, на декілька місяців по важливому питанню будівництва у мікрорайоні Масани. Одна з міжнародних організацій ще з Атрошенком підписувала попередній меморандум про співпрацю і вони готові були інвестувати 23 млн євро в будівництво житла для людей, які його втратили. 410 квартир якісного житла з інфраструктурою і все, як того вимагає законодавство. На жаль, після рішення суддів у нас була пауза і тільки в кінці березня ми підписали меморандум. Вони вже приїхали сюди, ми потиснули руки і повернулися до цього діалогу.
Тому, другий напрямок, це була необхідність дати сигнал нашим партнерам, що попри те, що міського голову позбавили права займати цю посаду, ми всі свої домовленості будемо виконувати, місто продовжує працювати і є сталість.
Третя задача, продовжити реалізацію програми проєктів і приймати нові проєкти з відновлення міста. Ми прийняли на сесіях декілька важливих програм матеріальної допомоги власників пошкодженого житла, шефської допомоги Збройним Силам, програму виплат-винагород працівникам всіх комунальних закладів до річниці надання місту статусу «Міста-героя». Тобто, третій напрямок, це продовжити той курс, який був у міста шість років до початку повномасштабного вторгнення.
«Коли бачили озброєних людей на блокпостах, які готові загинути за місто, у багатьох склалося чітке враження, що місто буде боротися»
— Згадаймо часи облоги Чернігова. Чи було у Вас таке припущення, що Чернігів «впаде»?
— Ні. Ц мене такого враження не було і часу про це думати не було. Кожен в місті, хто лишився і хто працював з системи міської влади, і загалом з усіх структур, які були відповідальні за життя міста, робили все, що від нас залежало, щоб забезпечити, в першу чергу,оборону, в другу чергу, підтримати цивільне населення та інформаційно дати всі необхідні меседжі. Ми над цим працювали 24/7, і думки про те, що місто може бути окуповане, не було.
— Місто готувалося до вуличних боїв, вже роздавали зброю. Як Ви себе бачили, будете брати участь у боях? Або були думки, що можете потрапити в полон, чи будуть Вас схиляти до співпраці? Такі були припущення?
— Були думки, що якщо так станеться, що окупанти зайдуть в місто, то керівництво міста, в першу чергу, міський голова, а якщо його не знайдуть або щось станеться, то я, як друга посадова особа, ми можемо бути під ударом. І, звичайно, що ворог може використовувати тортури чи якісь інші заходи, щоб змусити записати звернення або якусь інформацію, але це були такі думки-припущення, що може бути за такого сценарію, а що за іншого.
Це не гучні слова, але я скажу, що я написав 24 лютого 2022 року пост у Фейсбуці, який закінчив словами «Ми сильні і ми переможемо», здається так. Я вірив в наші ЗСУ, що вони гідно дадуть відсіч, і в мене не було думок, що Чернігів може бути окупований.
24 лютого були різні настрої і у багатьох людей вони були панічні, це нормально, війна, ворог наближається до міста. Але коли 25 числа в теробороні почали видавати зброю, я побачив величезну чергу, можливо до 1000 людей. Десь поруч були вибухи, ніхто навіть не звернув уваги. Я коли отримував зброю, переді мною отримувала пара, досить молоді, і дівчина теж взяла цей автомат. А коли міський голова закликав людей готувати коктейлі Молотова, готуватися до можливих вуличних боїв, десятки-сотні людей виходили, готували, пляшки виставляли на вулиці, щоб можна було їх забрати.
— Тобто, ви теж отримували зброю?
— Так, звичайно. Люди коли бачили це, коли бачили озброєних людей на блокпостах, які готові загинути за місто, це відчуття важко забути, то з того часу у багатьох людей склалося чітке враження, що місто буде боротися, місто не здасться.
Я пам’ятаю одне зі звернень міського голови в ті дні, коли він сильними словами звернувся до росіян, що «ви хотіли навчити нас історії, так ми вам покажемо, що таке історія, як ми вміємо захищати свою землю». І люди були готові це робити і зробили. У мене сумнівів не було, що місто ніхто не здасть. Ми 100% готові були стояти до кінця.
— Як у історика за фахом, дивлячись в історію одвічного конфлікту, були припущення, що таке може статися, повномасштабне вторгнення на наші землі?
— За декілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення, декільком людям я озвучував своє бачення, що війна обов’язково буде, буде повномасштабне вторгнення не тільки на Донбасі. Більшість людей сприймає Путіна як державного діяча для росії. Для державного діяча не вигідна ця війна, тому що вона принесе велику шкоду росії, людям, майбутньому і економіці.
Але, я думаю, я правильно оцінив, Путін не бачить себе державним діячем, він себе бачить історичним діячем. А історичному діячу не важливо, що люди постраждають, багато хто загине, що країна втратить. Йому важливо тільки те, як про нього напишуть в підручниках історії через якийсь час. І, звичайно, з точки зору історичної і з того, що були очевидні психічні розлади на фоні імперських бажань, то для нього, щоб зафіксувати свою роль, потрібна була війна.
Відзнака «Місто-герой України Чернігів»
— Місто отримало заслужено нагороду «Місто-герой». На Вашу думку, ця нагорода зараз знаходиться там, де вона має бути?
— Ми знаходимося в залі засідань Чернігівської міської ради, згідно Указу президента і тих рішень, які приймались, нагорода «Місто-герой» має знаходитися в сесійному залі органу місцевого самоврядування. На прапорі міста, який за нашою спиною, її немає. Це означає, що вона знаходиться не в тому місті, де вона має знаходитися згідно з законодавством. Президент її вручив чиновнику Брижинському, її подальша доля мені не відома.
— В музеї наче вона знаходиться?
— Я бачив тільки як він її отримав.
— А чи правда, що вас тоді не запросили на зустріч з президентом, коли цю нагороду вручали?
— Так, правда. Я не можу пояснити, чому так сталося і хто складав списки запрошених, але представників міської влади, міського самоврядування, і мене, як виконуючого обов’язки, ніхто не запрошував на цю зустріч.
Повноваження міської ради і військової адміністрації
— На даний момент, які повноваження зараз у міської ради, а які у військової адміністрації.
— Міська рада виконує всі ті повноваження, які згідно із законом про місцеве самоврядування, на нас покладені. Ми проводимо регулярні робочі наради, у нас відбуваються сесії, ми приймаємо рішення, наші комунальні підприємства забезпечують свою роботу.
Тобто, всі питання, які пов’язані з життєдіяльністю міста, ними, як і займалася міська рада, так і продовжує займатись. Всі питання співпраці з міжнародними партнерами щодо залучення коштів в Чернігів, стратегічного партнерства, як займалася, так і займається міська рада. Всіма питаннями планування стратегічного розвитку міста на завтрашній день також продовжує займатися міська рада, у нас тут нічого не змінилося. Як ми працювали до 24 лютого, або до військової адміністрації, ми так і працюємо.
Військову адміністрацію створив президент України з чіткою метою, про це говорив і Дмитро Брижинський під час представлення його в цій залі, про це говорить Закон «Про правовий режим військового стану». В ньому чітко вказано, що військова адміністрація створюється з метою виконання положень військового стану, які прописані в статті 8 цього Закону, і її мета це безпека і обороноздатність території.
Відповідно питаннями безпеки, обороноздатності міста займається ВА, питаннями його життєдіяльності, розвитку, забезпеченням всіх процесів займається Чернігівська міська рада. Так і має бути, кожен на своєму місці, тому що нелогічно, щоб військові керували цивільними процесами, так само як і цивільні керівники, ми ж не можемо очолити танкову бригаду чи ще якийсь напрямок, тому що ми в цьому нічого не розуміємо і можемо тільки принести шкоду цьому питанню і дуже швидко його завалити. Так само і військові, якщо будуть керувати містом, то у них свої підходи, свої принципи, своє розуміння, вони на це не вчилися, і люди їх не уповноважили.
— То Ви вважаєте, якщо Верховна Рада проголосує за повну передачу повноважень, це нашкодить місту? Чи будуть працювати далі в такому випадку комунальні підприємства, як взагалі буде місто функціонувати в такому випадку?
— По-перше, депутати Верховної Ради не вороги Чернігову. По-друге, немає жодних підстав для такого рішення. Всі бачать, що міська рада працює, депутати на місці, збираються на сесії, приймають програми, виконком на місці, керівники всі на місці. В місті немає якоїсь некерованої ситуації, коли хтось кудись втік, чи когось взяли в полон, чи є загроза військових дій на території міста, коли треба військова адміністрація, щоб швидко приймала рішення.
Все стабільно працює, всі на своїх місцях, тому підстав для рішення про узурпацію влади в місті і передачу влади від обраних в законний спосіб і легально працюючих керівників до одного призначеного, для цього підстав жодних немає.
Депутати ВР це питання розглядали ще в лютому. Тоді ж був комітет з національної оборони та розвідки, я в ньому брав участь онлайн, доносив свою позицію до членів комітету. Члени комітету не ухвалили рішення про підтримку проєкту «Про позбавлення повноважень ЧМР», його внесли в зал, він був в порядку денному, але його так і не поставили на голосування. За моєю інформацією, в зв’язку з тим, що за це рішення просто немає голосів, адже депутати розуміють, що це рішення нашкодить місту, їм нашкодить, країні нашкодить. Може бути що завгодно, але, я точно переконаний, що підстав і здорового глузду для такого рішення точно немає.
— Перше, на чому наголошує Дмитро Брижинський, про неналежний стан бомбосховищ. Начебто він проінспектував і зробив висновок, що вони в неналежному стані. Як Ви прокоментуєте це?
— Він вже працює близько трьох місяців на цій посаді. Я думаю, що йому б треба не розказувати про стан чогось, якщо це стосується безпеки. Військова адміністрація створена для того, щоб покращувати ситуацію в безпеці, то я б хотів почути про результат цієї роботи і що у нас змінилося в плані бомбосховищ, і що вони зробили за ці три місяці.
— А до його приходу дійсно були вони в неналежному стані?
— Звичайно, до 24 лютого ними взагалі ніхто не цікавився. Бомбосховища, чи укриття — вони різної форми власності. Якщо це підвали будинків, це спільна відповідальність власників. Місто зі свого боку забезпечило генераторами, 770, здається, ми їх закупили, а ще лавки, біотуалети. Ми старших будинків збирали неодноразово і ті питання, які потрібно, ми їх вирішували.
Але, я повторюсь, сьогодні стан укриттів, бомбосховищ в місті — відповідальність військової адміністрації. Будь-ласка, не треба знімати роликів чи робити фотографії, а треба звітувати, що зроблено в цьому напрямку. У них є можливість через роботу з органами центральної влади, бо ВА — це орган державної влади, залучати кошти, якщо є така необхідність і є таке бачення з державного бюджету. Є інші можливості.
Але точно, якщо було прийняте рішення про створення ВА саме в лютому 2023 року, не в лютому 2022 року, чи в березні, коли місто працювало в досить специфічних умовах, але вистояло і забезпечило життя всіх сфер без ВА, то якщо це рішення прийнято через рік в лютому 2023 року, то в травні 2023 року треба не розказувати, що є якісь претензії, а розказувати, що ви зробили. І ми чекаємо цієї інформації, а не якихось заяв.
Судові позови МВА до міської ради
— Щодо ситуації про скасування рішень міської ради, щодо повернення виплат. Прокоментуйте, чи дійсно можуть у чернігівців відібрати ті гроші, які їм дали?
— Сесія міської ради 30-го березня, засідання, яке намагалися зірвати військові адміністрації, силовики, чиновники в погонах. Вони намагалися зробити все, щоб сесія не відбулася. Але, попри тиск, про який добре знають містяни, депутати зібралися на сесію і ухвалили ряд важливих рішень. Найважливішим із них, це була програма підтримки чернігівців, мешканців міста-героя, за їхній внесок в оборону і відновлення Чернігова. 10 200 людей станом на зараз отримали цю матеріальну допомогу. Це було рішення про зміну до бюджету міста, в нього були закладені кошти на це. Крім цього, в нього були закладені кошти на компенсацію комунальних витрат мешканцям, чиї квартири постраждали. Крім цього, там були закладені кошти на матеріальну допомогу військовим частинам, які є в місті, і вона вже була виплачена. Та інші напрямки, наприклад, кошти підприємцям-перевізникам, за компенсацію проїзду за кілометр, для того щоб стабільно працював громадський транспорт в місті.
Так от, це рішення про зміни до міського бюджету, чомусь в порушення домовленостей, які були у нас досягнуті в кабінеті начальника ОВА, про те що бюджетними питаннями як займалася так і продовжує займатися міська рада, було оскаржено начальником військової адміністрації Дмитром Брижинським в суді. Чи стосується це питання безпеки чи обороноздатності міста? Точно ні. Тому що бюджет — базовий документ, по якому живе громада. Він ухвалюється депутатами на сесії, далі після нього виконавчі органи вже приймають відповідні рішення, проводять тендери, закупівлі або виплати. Якщо ви оскаржуєте бюджет, ви маєте бути свідомими, що ви можете зупинити місто.
Далі я не хочу продовжувати, тому що ми зробимо від нас все залежне, щоб люди, які в цьому бюджеті отримали цим рішення якісь кошти або матеріальну підтримку, або компенсацію комунальних витрат, щоб люди не постраждали. Ми зробимо все від нас залежне. Але точно, іти в суд і оскаржувати це рішення — не мудре рішення, це рішення, яке шкодить місту. Я не знаю, навіщо було це робити, і я хотів би закликати в подальшому утримуватися від таких кроків, тому що вони дестабілізують ситуацію в місті — це перше, і друге — вони точно не мають нічого спільного з безпекою чи обороноздатністю Чернігова.
«Жінки, які виїхали, отримують оклад, чоловіки нуль. А всі, хто лишилися в комунальній сфері, отримували потрійний оклад на розсуд директора підприємства»
— Ще одне резонансне питання про премії керівникам підприємств. Як ви це прокоментуєте?
— Тут резонансного нічого немає.
— Багатьох це обурило.
— Людей обурили, можливо, відсотки. Але треба розуміти, що у нас Кабмін багато дуже років приймав популістичне рішення і у вищих керівників всіх міських рад в Україні, і ВА, і т. д. оклади низькі. 6800 грн, здається. Оклад керівника управління, який приймає рішення про мільйони, чи сотні мільйонів. Від рішень якого залежить дуже багато. Звичайно, для того, щоб людина отримала якусь ринкову оплату праці, для цього виплачуються премії, щоб керівник отримав не 6 800, а наприклад 25 000. Директори приватних підприємств з великою кількістю працівників отримують значно більше.
Для цього є порядок преміювання і міський голова підписує ці премії щомісяця, щоб люди отримали зарплату якусь більш-менш пристойну, хоча її важко назвати пристойною.
В березні місяці міський голова ухвалив рішення, що людям, які залишилися тут працювати, які ризикували життям під обстрілами і т. д., працювали 24/7 понаднормово, виконували нетипові функції для посадовців місцевого самоврядування, працювали не тільки за себе, бо, об’єктивно, мінімум 2/3 працівників не були на робочих місцях, чи не були в місті в цей час, то жінки, які виїхали, отримують оклад, чоловіки, які виїхали отримують «0». А всі, хто лишилися в комунальній сфері, отримували потрійний оклад на розсуд директора підприємства, це за березень. Багато хто і більше отримував, керівники, які залишилися.
Він визначив розмір премії для того, щоб люди отримували якісь кошти, тому що у багатьох родина десь виїхала, треба було допомогти, і т. д. Тому було прийняте рішення разове про такі виплати. Вони не фантастичні, тому що, якщо їх перевести в гроші, то там невеликі були суми, якщо 6800 оклад і премія навіть 400%, то людина отримала, хай там 30000 грн максимум. Тому обурюватися… при чому це була разова історія на березень місяць, в зв’язку зі специфічними дуже обставинами, і ніхто тоді не думав про ці кошти. Звичайно, якісь блогери чи інші люди, намагалися зіграти на почуттях чернігівців, коли ти бачиш премію 400%, тобі здається, що тільки про це і думав. По-перше, про це ніхто не думав, я це розпорядження побачив уже коли воно в інтернеті з’явилося, а по-друге, це не якісь великі виплати були.
— Тоді варто прокоментувати і розповісти, які зараз гроші отримують ці керівники. Ви сказали 6800, воно так і продовжується?
— 6800 оклад. Якщо з преміями, то умовно кажучи 200%. Якщо у людини є вислуга по рокам, то він може отримати 20 000, або менше. Багато керівників структурних підрозділів, які керують колективами досить великими, отримують менше ніж 20 000 грн.
— А особисто у вас, яка зараз зарплата?
— В мене зарплату встановлює сесія міської ради, я отримую, як виконуючий обов’язки міського голови, близько 30, можливо, 32 тис. грн, і, я не вважаю, що це адекватна оплата праці, яку робить очільник вищого органу територіальної громади.
«Ми розуміли, якщо люди не будуть повертатися, то у міста немає майбутнього»
— Зараз пройдемось по ще кількох актуальних питаннях. Наприклад, відбудова міста. Так, бачимо що за рік місто більш-менш відбудовується. Яка зараз ситуація з цим питанням?
— В бюджеті міста зараз є скромні можливості. Минулий рік був не найкращий для бюджету, ми недоотримали близько 120 млн грн, навіть більше надходжень. Суттєвої допомоги від держави, зрозуміло, що ми не отримали, тому що для держави пріоритетом все таки є війна і обороноздатність. Хоча, треба дивитися, що отримали в цей час інші міста, я про це не хочу говорити. Так ось, були поставлені основні задачі.
В квітні після активних бойових найбільш жорстких боїв і обстрілів, на кінець березня 70 тис. чернігівців лишались у місті. Ми розуміли, якщо люди не повертатимуться в місто, у нього немає майбутнього, немає ніякої перспективи. Особливо якщо буде виїжджати бізнес, люди середнього віку, які можуть генерувати робочі місця і розвиток. Було визначено основні сфери, на які ми концентруємося, щоб швидко дати людям правильний сигнал — тут є майбутнє, сюди можна повертатися, місто буде продовжувати розвиватися.
Це житло. Звичайно у нас немає і ніколи не буде в бюджеті міста коштів відновити все приватне житло, яке є в Чернігові. Тому що у нас зруйновано, або пошкоджено більше 3000 будинків приватного сектору, мінімум 700 квартир зруйновані повністю. А всього у нас прямих влучань було у 146 багатоквартирних будинки, пошкоджені, де були поруч вибухи, 60% всього житлового фонду.
Тому, по житлу була перша задача відновити багатоквартирні будинки так, щоб туди можна було дати тепло, щоб там почався опалювальний сезон. Для ремонту всередині квартир, об’єктивно, в міста коштів немає, і це відповідальність не наша. Держава прийняла тільки зараз закон і по ньому ми чекаємо більш детального механізму реалізації, люди будуть отримувати чи сертифікати, чи кошти, чи аналогічне житло для того, щоб ці квартири відновити, або будинки житлові. Це держава взяла на себе, і вона далі буде забирати кошти чи у вигляді репарацій чи заморожені активи у агресора, яка відповідальна за ці руйнування.
Місто це не могло взяти на себе, бо це в декілька разів більше, ніж загальний бюджет Чернігова. Порахуйте, 1000 будинків повністю збудувати, це вже декілька бюджетів, ще й квартири. Тому, наша задача була по периметру відновити ці будинки, щоб туди можна було дати тепло і ми вчасно розпочали опалювальний сезон, крім тих будинків, які йдуть на демонтаж. По декількох роботи не завершили до кінця минулого року, а у решту було дане тепло. Це, я думаю, фантастичний результат, враховуючи, що в квітні, коли ми ходили містом, в це важко було повірити. Це при тому, що і мережі були пошкоджені, і ТЕЦ, і окремі котельні ОТКЕ.
Друге — освіта. Ми чітко розуміли, що якщо люди не матимуть сигналу, що 1 вересня ми будемо відкривати школи для очного навчання, вони залишаться там, де знаходяться. Тому, другий дуже важливий напрямок був школи, і туди ми витратили з бюджету міста величезну кількість коштів на відновлення бомбосховищ.
По відновленню самих шкіл. У нас було дві зруйнованих повністю, 80% пошкоджених. Вибачте, у нас 1 вересня відкрилося 22 школи і у нас офлайн навчалося 11 тис. дітей – це чемпіонський показник. В Україні немає міст, які постраждали як Чернігів, і де б 11 з 28 тис. дітей пішли очно навчатися. Зараз у нас працює вже 28 шкіл, і 14,5 тис. дітей ходять туди на очне навчання.
Людям треба було дати сигнал, що тут є майбутнє, сюди можна повертатися, і місто забезпечить базовий набір послуг, за які ми відповідаємо. У нас в травні 2022 року вже поїхав громадський транспорт, в червні — тролейбуси. Зараз у нас на маршрути виходить 92-93 автобуси. Зверніть увагу, вже більшість низкополі, усі «Рути» зникли з міста. Ну, вони ж не самі зникли, це цілеспрямовано.
— Це було таке перше запитання після активної фази бойових дій, коли побачили нормальний транспорт, то задаєшся питанням, як містянин «А що не можна було це зробити раніше»?
— Ми до цього йшли багато років. Якраз в 2022-му році реалізували програму міського голови по переходу на оплату за кілометр. Ми дуже прозоро зараз працюємо з перевізниками, це тема окремої розмови, я думаю, що ми презентуємо цю програму, як вона працює. Ми купили шість нових тролейбусів, які вже на цих вихідних починають виходити. Три з них на маршрути і три трошки пізніше, оформлюються документи.
— Тобто, робота триває.
— Робота триває, звичайно, і буде тривати. Дуже багато є потреб в місті по критичній інфраструктурі, по комунальній техніці, по відновленню закладів освіти. От ми сидимо зараз в приміщенні міської ради, ми не робили тут ремонт і не міняли вікна досі, тому що ми маємо дати сигнал, що ми маємо більше відновити місто, а потім переходити до цього. Хоча, це історична будівля і вона може постраждати від таких дій, але це як символ того, що місто ще не відновилось, місту є з чим працювати.
Зараз все зелене, красиве, але рік тому, якщо ви ходили в квітні місяці Черніговом, важко було уявити, що через рік місто настільки відновиться, і це результат і роботи команди міського голови, і підтримки міжнародних партнерів, громади Києва – 100 млн – це найбільша допомога, яку ми отримали від м. Києва. Держава допомогла з відновленням ТЕЦ, водоканалу, декілька будинків багатоквартирних відновлювали за державні кошти, деяким школам, садочкам. Десь до 300 млн грн Чернігів сумарно отримав допомоги від держави на відновлення, але більша частина коштів — кошти платників податків, місцевих підприємств і підприємців.
«Перед тим як повернути ЄМК у власність міста, ми хочему звіту, аудиту. Ми не хочемо просто так забрати на громаду 2 млдр 400 млн грн боргів»
— Ви заговорили про опалювальний сезон. Цей пройшов добре, але вже є якісь такі закиди, що є проблеми з майбутнім опалювальним сезоном. Як Ви це прокоментуєте?
— Це гра в політику, і, скажімо так, вона не має нічого спільно з реальністю. Підстав говорити про зрив опалювального сезону немає жодних. Місто забезпечить якісну підготовку. Ми пройшли нормально, без перешкод, найважчий, я сподіваюся, опалювальний сезон в історії України, коли ворог намагався знищити об’єкти критичної інфраструктури, коли були проблеми зі світлом. Протягом опалювального сезону ми зробили декілька речей, які гарантують більш стабільне проходження наступного. Наприклад, всі наші котельні, які опалюють велику кількість будинків, перепідключені до електромереж таким чином, що якщо будуть відключення світла, то вони будуть все одно працювати.
У нас всі школи, об’єкти критичної інфраструктури, забезпечені достатньою кількістю генераторів. Лікарні наші і теплопункти так само. Ті заяви, які звучать від деяких чиновників і компанії, вони не мають нічого спільного з реальністю, все буде добре з опалювальним сезоном, якщо, звичайно, у нас протягом найближчих місяців не станеться чогось непередбачуваного. Якщо буде все планово, то ми підготуємося вчасно і вчасно запустимося.
— А яка ситуація з ТЕЦ, що там зараз?
— Чернігівська ТЕЦ, яка перебуває у власності громади міста, в 2001 році була передана в оренду компанії «Технова». Вона орендує комплекс протягом 23 років і у них закінчується договір оренди в серпні. Ще на виборах 2020-го року в програмі міського голови і нашої команди було чітко сказано, що ми не будемо продовжувати цей договір оренди, ми заберемо цілісний майновий комплекс в управління міста і у нас є плани, що з ним робити далі. Війна пришвидшила це. ТЕЦ зазнала серйозних руйнувань. «Технова» звернулась і до міста, і до держави за оцінкою цих руйнувань. Це було близько 800 млн грн на той період. Місто купило трансформатор, який був зруйнований. В листі, яким звернулася до нас «Технова» ще, якщо не помиляюся 1 травня 2022 року, було чітко вказано, без трансформатора, який пошкоджений або знищений, вони не можуть гарантувати безперебійного подання світла в оселі чернігівців. Що робить місто? Місто купує трансформатор.
— Закидають, що це начебто за завищеною ціною?
— Ні, закидають інше. Місто купує трансформатор. Його, до речі за кошти держави, монтує військова адміністрація, тобто туди ще витрачаються кошти. Ми купили за 54 млн грн трансформатор, а нехай журналісти перевірять, скільки витратили на його монтаж і встановлення. А далі, якийсь колишній співробітник ТЕЦ, як в сталінські часи, пише анонімку в СБУ, що він вважає, що цей трансформатор був не потрібен, що без нього б справились. Трансформатор, який місто купило, а держава змонтувала, витративши на це все кошти, він виявляється був не потрібен. Хоча в попередньому листі ТЕЦ чітко пише, що без нього вони не гарантують стабільне постачання світла.
І СБУ порушує справу по статті державна зрада і диверсія. За те, що дали місту світло — державна зрада і диверсія. А далі вже якісь публікації про завищення ціни. Слухайте, я не знаю по якій ціні його хто купував, але я знаю, що його купували в офіційного дилера, виробника із Запоріжжя. І якщо є запитання по його ціні, це можна перевірити: рух коштів і все що завгодно, але це точно не державна зрада і не диверсія. Тому навколо цього питання, як і навколо багатьох інших речей, пов’язаних з містом, з міською владою, роздуваються ці всі речі з метою зробити видимість, що щось зроблено неправильно.
Так от, повертаюся до питання ТЕЦ. У них закінчується в серпні договір оренди, і ми вимагаємо від них простих речей: перше — звіт. 23 роки ви орендували комплекс, ви ж заробляли на цьому кошти, ми ж всі розуміємо, що теплогенерація — це прибутковий бізнес. 23 роки власники «Технови», які володіють цим підприємством, заробляли кошти. Так, були останні роки питання з різницею тарифів і т. д., але ж ми говоримо про весь період в 23 роки.
Друге, об’єктивно, орендар не інвестував коштів в заміну обладнання, котлів, мереж. Я не назву це зараз купою мотлоху, але це точно об’єкт, який потребує серйозних, дуже суттєвих інвестицій.
Третє, була заява, що не буде продовжено договір оренди, особливо після того, як об’єкт зазнав значних руйнувань, і «Технова» стверджує, що у них немає коштів на відновлення, цих 800 млн грн. Вони почали вже готуватися, щоб піти з цього об’єкту. Так от, перед тим, як забирати цей комплекс у власність міста, попрощатися з орендарем, ми хочемо звіту, ми хочемо аудиту. Ми не хочемо просто так забрати на громаду 2 млрд 400 млн грн боргів, а орендар собі, який цим займався і заробляв протягом 23 років, віддав нам ключі і сказав «у нас почалися проблеми, ми зібралися й пішли». Ні, шановні!
— Так, що вони кажуть, вони будуть давати звіт? Чи буде аудит?
— Ми на сесії міської ради 2 травня проголосували питання, і на наступній сесії має прийти в. о. керівника, або хтось, хто буде приставлений, і прозвітував, відповів на питання депутатів. Друге, про що я хочу, щоб вони відзвітували, як вони орендують комплекс. У нас є всі документи про це, вони нам не здали акту, ми не прийняли його назад у комунальну власність. Ми це будемо робити в серпні. Вони мають зараз виконувати свої зобов’язання і вони мають давати гарячу воду, але вони не виконують цього зобов’язання. У чернігівців, які є абонентами ТЕЦ, немає гарячої води, хоча уряд продовжив дію спеціального режиму по газу, уряд дає ліміти. ОТКЕ дає гарячу воду, а ТЕЦ так само може брати газ, нагрівати і давати гарячу воду, вони цього не роблять. Ми хочемо розуміти, чому вони цього не роблять.
І наступне, протягом періоду між опалювальними сезонами, вони мають готувати комплекс до наступного опалювального сезону, мережі, обладнання. Вони теж, з моєї інформації, цього не роблять. А це вже саботаж. Я звернувся публічно до охоронних органів, нехай займуться реальним питанням, хай прийдуть на ТЕЦ і дослідять чому керівництво цього підприємства, або власники, які орендують, прийняли такі рішення, від яких страждають чернігівці. Це відвертий саботаж. У людей немає гарячої води. Дайте гарячу воду, а потім будете гратися в політику і розказувати, що робите. Вони цього не роблять, діалогу у нас з ними зараз немає, вони не відповідають на дзвінки з міської ради. Роблять якісь заяви на Фейсбук-сторінці, але ми не будемо з ними так працювати. Тому я звернувся публічно. Я підпишу листи відповідні на правоохоронні органи, нехай покажуть , що в країні є силовики, силові структури і нехай приведуть до тями цих власників підприємства, орендаря. Хай дадуть гарячу воду, хай почнуть виконувати свої обов’зки перед чернігівцями, хай почнуть готувати своє підприємство до наступного опалювального сезону і хай відзвітуються перед депутатами, дадуть відповіді на питання. Це наші дуже прості вимоги, я вважаю, що вони абсолютно законні, я вважаю що ці вимоги на 100% в інтересах містян, чернігівців.
Чи працюватимуть у місті фонтани
— У фіналі невеличкий блок таких легких запитань. Одне з них — чи будуть працювати фонтани цього року?
— Давайте подумаємо. Я дивлюсь інформацію по іншим містам, вони готуються до відкриття фонтанів — Київ, Вінниця. Дніпро і багато інших. І щоб не виявилася така ситуація, коли Чернігів останнім включив освітлення в Україні, тому що у нас не було рішення ради безпеки і оборони. Я у Львові був на суді у міського голови, я двічі ввечері десь виходив, я бачив, що все працює. І в Києві так само. Я подзвонив друзям в одне, друге, третє місто, всі вони кажуть, що є світло ввечері, все у нас працює. В Чернігові не працювало. В лютому було прийняте рішення, ми включили світло останніми.
Зараз я не хочу, щоб всюди працювали фонтани, а у нас не працювали, бо це якась емоція позитивна для людей. Багато людей зараз, коли гарна погода, в парках з дітьми гуляють, їм приємно буде, якщо будуть працювати фонтани. Тому, можливо через ваше інтерв’ю, звернутися до журналістів, давайте проведемо опитування, що про це думають люди. Як люди скажуть, так ми і зробимо, але моя позиція, що нові фонтани можна включати. Це не дорого, вони менш енергозатратні по електроенергії та по воді. Їх можна в суботу-неділю тільки включати, теоретично. Або графік якийсь розробити. Давайте спільно порадимось. Моя позиція така, як вирішить більшість людей, так ми і готові зробити.
— Чи є зараз у вас час на якісь захоплення, або що дає Вам енергію поза роботою?
— Мені завжди давала енергію моя родина. Коли я приходжу після досить складного, напруженого дня додому і мене зустрічає мій півторарічний син Іван, то в мене як рукою знімає всю цю напругу, яка була. Я до якихось питань можу повернутися, коли сплять мої діти. Звичайно, дружина, діти — найбільша відрада та натхнення, про які ви питаєте.
— Чи можете назвати книжку, або кілька книжок, фільм чи серіал останній, який подивилися? Порадити, можливо.
— Я прочитав декілька книг за останній час. Це мемуари Джеймса Кові, колишнього директора ФБР США, «Вища рівність». Чудова книга. Я можу її порекомендувати тим, хто цікавиться державною політикою. Те, як мають працювати інституції в нормальних країнах і відстоювати законність і право, коли сам президент країни говорить якусь команду, але керівник органу ФБР відстоює свою позицію, бореться за цю позицію і перемагає в результаті. США тут найкращий, звичайно, приклад.
Я прочитав чудову книгу «Putin’s People», не знаю, чи вона перекладена українською. Ця книга про те, як КГБ в росії захопило владу і про те, як ця влада зацікавлена тільки в особистому збагачення, а не людях і їх потребах. Як путін терором вибудовував цю імперію всередині своєї країни і потім, коли став контролювати всі багатства країни, почав витрачати кошти на те, щоб скуповувати політиків та інституції у всьому світі.
Зараз також дочитую книгу «Одна хвилина до опівночі» Майкла Доббса — про Карибську кризу, про той момент, коли світ був максимально близький до ядерної війни.
Щодо фільмів, то рідко дивлюся. Я можу Netflix включити півгодини ввечері подивитися, але теж не дуже часто. Дивився минулі і позаминулі вихідні серіал «Дипломатка», це специфічне, пов’язане так чи інакше з моєю роботою. І я люблю всі фільми з Расселом Кроу, останній фільм дивився «Екзорцист Ватикану».
— Щоб Ви сказали тим чернігівцям, які зараз ще за кордоном і думають, повертатися чи ні?
— Я точно не буду брати на себе відповідальність і давати оцінку чи закликати повертатися, тому що всі приймають рішення персонально. З точки зору безпеки і родини, я маю на увазі зараз, під час війни. Але я точно можу сказати, ми, як команда Владислава Атрошенка, як міська влада Чернігова, робимо все, щоб коли вони приймуть рішення повернутися в Чернігів, він був, як мінімум, не гірший, чим той з якого вони поїхали. Таке саме чисте, зелене, красиве місто, в якому є майбутнє, яке буде розвиватися, в якому є завтрашній день. А коли люди приймуть рішення про те, повертатися зараз чи ні, вирішувати їм. Головне, щоб вони прийняли рішення повертатися після нашої перемоги, не пізніше.
Наш головний меседж: тут є майбутнє, сюди можна повертатися, ми відновлюємо місто, і ми будемо боротися за те, щоб воно мало завтрашній день!
— Яким ви бачите майбутнє міста після перемоги? Які галузі будуть у нас провідними?
— Я думаю, що після перемоги багато що зміниться в країні в плані економіки в цілому, багато підходів. Ми маємо стати більш сучасними в цьому плані. Я спілкуюся багато, в тому числі, з іноземними підприємцями, вони готові сюди заходити на своїх підходах, зі своїм баченням. Я думаю, що це дуже сильно змінить клімат в країні і галузі. Щодо Чернігова, звичайно, ми маємо об’єктивні мінуси, про них не можна не говорити. Це географічне розташування міста, кордон теж нікуди не дінеться, і, я не впевнений, що після перемоги ми будемо на 100% впевнені, що загрози більше немає і вона не повториться через якийсь час.
Якщо легка промисловість у нас є, то є і потенціал по цьому напрямку. У нас розвивається цей напрямок. Але по іншим, не всюди у нас є той людський потенціал, який ми би хотіли. Плюс, у нас холодніше. Відповідно, треба трошки більше платити за енергоносії, щоб нагріти цеха чи підприємства, тому, очевидно, це більш технологічні галузі.
У нас чудові перспективи в плані туризму. У нас зелений туризм, агротуризм, у нас річка, у нас хороша екологія, у нас зелені місця є дуже красиві. Я думаю, що в цьому плані у нас є перспектива у побудові декількох готелів, еко-готелів, де людина може приїхати з родиною з Києва чи з будь-якого міста України і відпочити. Я думаю, що у зв’язку з тим, що ми ближче до столиці, але значно дешевше тут жити, тут можуть розвиватися інтелектуальні галузі, як ІТ і т. д.
Я мрію про місто з сучасними підходами, про місто, яке притягує як магніт з усього світу сюди інвесторів і туристів. Я думаю, що ми отримали додатковий потенціал. Ті руйнування, які, на жаль, отримало місто, їх треба використовувати. І той героїчний спротив, коли ми стали щитом від зла і захистили Чернігів, а ворога не пустили в сторону столиці і України, показали, що Чернігів дуже стійке місто. Чернігівці — великі патріоти і інтерес до цього буде обов’язково.
Чому ми зараз вже, не чекаючи перемоги, активно працюємо над створенням музею міста Чернігова, в якому обов’язково буде окремий зал чи кімната стійкості міста? Тому що це буде людям цікаво. Вони будуть приїжджати за цими емоціями, те, що місто пережило.
Я вірю в завтрашній день міста і в його майбутнє. Як би складно це не здавалося сьогодні, дюди нашого міста показали свій стійкий дух, вони показали можливість організовуватися, можливість захищати і підтримувати один одного, і це треба використати обов’язково. І ми це використаємо для того, щоб створити такий унікальний продукт і клімат, коли місто попри всі складнощі матиме завтрашній день і матиме чудове майбутнє.
— І останнє запитання: якою буде наша перемога на Вашу думку? І що ви зробите в цей день перемоги перше?
— Про перемогу говорять багато. Перемога — це коли наші території будуть звільнені від ворога і коли ми не будемо почуватися в небезпеці з боку російської федерації, і можливості повторення або продовження ракетних обстрілів і т. д.
Тому перемога — це дві складові. Треба звільнити землю і треба забезпечити безпеку. Третя складова — перемоги. Я переконаний, що Україна зараз воює не тільки за територію, за державність, за людей, Україна бореться за цінності. Ці цінності пов’язані з демократією, з правами людини, з економічними свободами, свободою слова, з політичними свободами, з місцевим самоврядуванням. І, звичайно, без перемоги цих цінностей, перемога буде не повною. Можливо, навіть, це буде не перемога. Тому що, вигнавши ворога з країни, ми маємо забезпечити розвиток України як демократичної країни. Ми не маємо допустити процесів, які свідчать про згортання цих цінностей в країні. Це дуже важливо і за це теж треба буде боротися. Тому я перемогу бачу як складову з трьох частин: це відсутність ворога на нашій землі, це безпека, і це цінності демократії і свободи.
Як би я бачив свої дії після перемоги? Звичайно, я б із задоволення погуляв з родиною в парку з відчуттям повної безпеки, того що не буде повітряної тривоги через хвилину. І не буде загрози, що на нас щось прилетить, чи над нами щось буде летіти. Це відчуття, про яке ми вже забули, але повернення до нього було б дуже важливим. Тому, я думаю, що після перемоги, ми будемо знов насолоджуватися тим Черніговом, яким він був раніше, але трохи з іншими відчуттями внутрішніми. Це, я думаю, дасть нам спокій, впевненість, і ще більше натхнення працювати над його завтрашнім днем.
