SONY DSC
Красна площа і прилегла до неї територія із затишними скверами, кафешками та атмосферними будиночками й будівлями – це серце Чернігова, де люблять відпочивати всі містяни та гості. І якраз у самісіньке серце міста ворог спрямував ракетний удар, через що загинули та зазнали травм люди.
У драмтеатрі імені Шевченка зруйнований дах і постраждали горішні поверхи. Втім, удар був настільки потужним, що дісталося навіть віддаленим будинкам – вони без вікон і з понівеченими дахами. Зазнала руйнівного впливу й одна з п’яти унікальних чернігівських історичних пам’яток домонгольської доби – П’ятницька церква. Тож вкотре переконалися, що для агресора не мають значення ані людські життя, зокрема дитячі, ані безцінна історична спадщина.
Чернігівський історик, кандидат історичних наук Максим Блакитний каже, що нинішній ансамбль Красної площі почав складатися з другої половини ХІХ сторіччя і завершився, по суті, в наш час реконструкцією самої площі та перебудовою колишньої Алеї героїв, яка тепер називається Арт Авеню.
«Варто виділити етапи, коли в ансамблі Красної площі відбувалися суттєві видозміни. Це друга половина ХІХ сторіччя – початок ХХ сторіччя, це імперський час. Другий етап – це радянські часи, зокрема 30-ті роки ХХ сторіччя, коли багато чого було знесене, забудовано і на площі фактично встановився вільний простір. Водночас площу виклали клінкером. Можливо, планували проведення якихось парадів чи інших подібних дійств. І третій етап – після Другої світової війни, в період відбудови зокрема П’ятницької церкви, яка була зруйнована у 1943 році. Тоді ж відбувалося знесення не таких значущих зруйнованих споруд. Взагалі П’ятницька церква – це найстарший збережений об’єкт ансамблю площі. Ансамбль, вважаю, варто розглядати від музичної школи, що на вулиці Мстиславській, і до сучасної міськради та колишньої будівлі представництва Нацбанку в Чернігові», – зазначає історик.
.
За його словами, в давнину позитивний вплив на розвиток центральної частини міста мало бізнесове життя, зокрема торгівля, розташування органів влади і, звісно, осередок культурного життя, яким був тогочасний театр.
«Свого часу поблизу П’ятницької церкви були корпуси колишнього П’ятницького жіночого монастиря. Згодом їх почали використовувати як торговельні приміщення. По суті, це був базар. Корпуси перебудовували, надбудовували, змінювали. Але центральний ринок вабив людей і торговців, це була людна місцина. Тож наявність торговельних рядів сприяла розвитку та розбудові цієї частини міста. Поступово поблизу почали зводити різні крамнички та магазини. Не можна сказати, що до 1917 року була хаотична забудова, але здебільшого вона була орієнтована на проведення торговельних операцій – вже згадані крамнички та магазини. Згодом щось із них пожежа знищила, щось у Другу світову війну було зруйноване», – розповідає Максим Блакитний.
Та як вже зазначалося, не комерцією єдиною. Бо люди в усі часи хочуть бути дотичними до прекрасного та культурного життя.
«Якраз перед нинішньою міською радою був театральний сквер. Він мав таку назву через те, що у 50-ті роки ХІХ сторіччя в сквері був збудований дерев’яний театр. До наших днів будівля не збереглася. Думаю, що театр простояв до початку 30-х років ХХ сторіччя, до часу, коли почалася реконструкція площі, зокрема мощення клінкером і розчищання корпусів П’ятницької церкви, які частково вже тоді почали зносити. І потроху нові будівлі почали з’являтися. Це була довоєнна реконструкція центральної площі. До речі, у 1939 році звели будівлю колишнього кінотеатру ім. Щорса.
А після Другої світової війни у 1957-59 роках театр збудували вже на тому місці, де він є. До речі, сучасний театр імені Шевченка, який зазнав руйнування від ворожої ракети, разів, може, в 10 більший від того, яким був старий дерев’яний театр. Сучасний театр зведений на місці, де були торговельні ряди. А поруч із П’ятницькою церквою навіть готель стояв. Він мав назву «Юг». І в довоєнний час там також була крамничка Торгзіну», – згадує історик.
Будівлі в центрі Чернігова від часів російської імперії здебільшого збереглися. Це приміщення, де нині знаходиться Чернігівська міська рада (в імперський період там було представництво державного банку в Чернігівській губернії). У будівлі напроти сучасного драмтеатру ім. Шевченка сиділа міська Дума. А в приміщенні сучасної ОДА розміщувалася Земська управа, тобто місцеве самоврядування. До речі, цю споруду почали будувати у ХІХ сторіччі. Загалом за часів російської імперії робили перебудови та надбудови, а завершили будівництво у 30-ті роки.
Утім, більша частина ансамблю сучасного центру міста формувалася в радянський час. Це те, що будувалося і перебудовувалося в 30-ті роки ХХ сторіччя перед Другою світовою війною і вже в 50-ті роки ХХ сторіччя – після Другої світової війни.
До речі, один із невід’ємних атрибутів Чернігова – пам’ятник Богдану Хмельницькому – з’явився в Чернігові до 300-річчя так званої Переяславської ради, що припало на 1954 рік.
Житлова забудова по вулиці Борисоглібській, яка донедавна мала назву Серьожнікова, розташовується приблизно так, як це було в данину. Щоправда, зрозуміло, що старі будинки не збереглися, а в радянські часи на їхньому місці збудували нові.
Ірина Осташко
Фото – Чернігівський історичний музей ім. Тарновського та з інтернету
–
