Щорічно на 4 травня припадає Всесвітній день щедрості. Вважається, що щедрість – це одна з кращих якостей, властивих людині. Справжня щедрість народжується в душі. Прикладом щедрих людей є волонтери та всі небайдужі люди, які допомагають і безкорисливо роблять добро близьким або взагалі незнайомим людям.
Зважаючи на таке свято, вирішили з’ясувати, які свої щедрі вчинки пам’ятають відомі чернігівці.
Сергій Гривко, народний депутат України
«Розповідати про таке не люблю. Але люди постійно звертаються із проханням про допомогу… То намагаюся допомогти в межах своїх сил. Наприклад, віддав заробітну плату на ремонт укриття в 9-й школі. Із друзями купував автомобілі для Сил оборони. Оплачував доправлення гуманітарних вантажів. Постійно доначу на Сили оборони: в середньому 20-30% заробітної плати.
Загалом допомагати одне одному – це найкращий шлях до розвитку та державності.»,- Сергій Гривко, народний депутат України
Марина Вірко, голова Плисківської громади
«Якось ми проводили наш найбільший фестиваль «Плиски – ТУРФЕСТ», і це було масове дійство на полі. І так збіглося, що дівчинка пішла до дамської кімнати і в неї випав телефон. Тож дівчинка стояла і плакала на тому полі, бо ніхто того телефона вже не дістав би. І мені дуже шкода стало ту дівчинку, тому я, отримавши заробітну плату, купила цій дівчинці телефон, кращий, ніж у неї був. Я пам’ятаю її щасливі очі, її емоції, коли я привезла їй той телефон. І я навіть не пожалкувала, що витратила майже всю зарплату на те, щоб цій дівчинці було добре.»,- Марина Вірко, голова Плисківської громади
Михайло Жирохов, військовий експерт
«Власні риси характеру неможливо оцінювати самостійно, оскільки в усіх критерії різні – для когось 5 гривень чайових у кафе є найвищою мірою щедрості, а хтось дружині може подарувати на день народження автомобіль і не вважати це щедрістю. Тому, вважаю, такі речі можуть оцінювати тільки навколишні.»,- Михайло Жирохов, військовий експерт
Вадим Балінський, працівник сфери охорони здоров’я
«Щедрий вчинок – це не гроші, не матеріальні цінності. Це любов від батьків, від коханої дружини, від самої долі, на яку ніколи не скаржився і скаржитися не збираюся. Щедрість від життя – ось моє гасло!»,- Вадим Балінський, працівник сфери охорони здоров’я
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Приморозило квіти, кущі, дерева: жителі Чернігівщини розповіли про сади після холодних ночей (Фото)
Анастасія Крот, волонтерка
«Перше, що згадалося: кінець 2014 року, коли я дізналася, що в Ладанці під Черніговом перебувають приблизно 150 діток-переселенців і їхні батьки. І що їм потрібні одяг та інші речі. То я захотіла зібрати речі, спекти смаколиків і відвезти малечі. Про це я написала в соцмережах: що їду до дітей і якщо хтось хоче, то доєднуйтеся. І за тиждень мені просто забарикадували весь дім допомогою. Приїхали мої друзі, все перебрали, пересортували, адже зібрали не тільки одяг, а й канцелярію, ліки тощо.
Ми зверталися, аби нам допомогли транспортом, але ніхто не допоміг. То все це ми повезли «Жигулями». До того ж у нас не було причепа, лише багажник зверху автівки. І ми зняли заднє сидіння в авто і до самого вітрового скла присунули свої сидіння. І завантажилися так, що коли нас зустріли волонтери на мікроавтобусі та перевантажили всі речі, цей мікроавтобус виявився заповненим. І далі ми поїхали з волонтерами, аби побачити діток. І ніколи не забуду хлопчика, який був без батьків. Його прозвали Сашко-поцілуйчик, бо він усіх цілував. І пригадую також, що волонтери казали, що на цьому хлопцю буквально «горів» одяг. Що не вдягав, усе рвав.
І ми познайомилися з волонтерами, які там були. Це була фірма з Латвії. А я сама родом із Латвії. І тоді дуже раділа, що зустріла людей із країни, в якій я народилася. І оце, напевне, найбільше запам’яталося: ті дітки та Сашка-поцілуйчик.»,- Анастасія Крот, волонтерка
Ірина Осташко
–
