В’язень радянських таборів, майстер портретів, церковних ікон та іконостасів, оформлювач вистав табірних театрів та фільмів під керівництвом О. Довженка — з Чернігівщини.
Про долю Вадима Доброліжа, уродженця м. Ніжина, що на Чернігівщині, можна зняти не один фільм. Мав хист до малювання змалку. Отримав вищу освіту з живопису, скульптури та архітектури, у Києві працював ілюстратором книжок.
Напевно, ці його здібності викликали підозру, він отримав клеймо «неблагонадійного», поборника «буржуазного націоналізму», який нещадно викорінювала радянська влада (а насправді боролась з будь-яким проявом національної ідентичності), — був ув’язнений та засланийу табори (спочатку на Колиму, пізніше – у Хабаровськ). У таборах, враховуючи його здібності, отримував завдання з оформлення вистав табірних театрів (були й такі), за можливості – писав портрети. У 1938 р. був неочікувано для нього звільнений і навіть практично зразу реабілітований. Головна причина – зміна на НКВД- шахівниці: вже “відпрацьованого” Єжова на Берію. У таких випадках, як правило, наступник показував свою більшу «демократичність» по відношенню до попередника: звільнялись в’язні, які отримали незначні по тих часах терміни — менше 5 років. Так сталось і з В. Дороліжем. По поверненні у Київ, працював оформлювачем фільмів під керівництвом О. Довженка. Проте недовго.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині за один день зафіксовано чотири температурні рекорди
У 1941 р. був мобілізований до червоної армії і практично зразу потрапив у полон. Втік, повернувся в окупований німцями Київ у 1942 р. За рік вивезений німцями на захід, де опинився у таборі для переміщених осіб Гамбурга. Свою творчу діяльність продовжував і тут: організував художню студію, писав ікони для табірної церкви, портрети, пейзажі, натюрморти.
У 1948 переїхав до Канади. Тут він розписував храми, оформляв іконостаси у стилі українського бароко, писав ікони у традиціях школи українського живопису, оформляв театральні вистави, багато зі своїх робіт він присвячував Україні: «Козацька доля. Кодня»; «Зима в Україні»; «Українське село»; «Старий млин»; працював над портретами Т. Шевченка, І. Франка та ін. Мав персональні виставки. На Батьківщині – у Києві та Ніжині – посмертні, у 1999 році.
–
Джерело: Чернігівщина туристична
