Історичні дослідження почав у підлітковому віці. А вже у свої 16 років мав першу публікацію – нарис, присвячений минулому одного із найстаріших міст України — Любеча («Местечко Любеч»). Мова про історика-аматора (не мав вищої історичної освіти), проте якого за його скрупульозність у вивченні історичних матеріалів, критичний підхід до опрацьованих джерел, уважність під час зіставлення інформаційних даних, вміння якісно систематизувати отримані результати, — ще за його життя вважали одним із когорти найкращих фахівців сімейної історії та ставили в один ряд із О. М. Лазаревським та В. Л. Модзалевським. Це — Григорій Олександрович Милорадович, уродженець Чернігова. Нащадок чернігівського полковника і наказного гетьмана Лівобережної України П.Л. Полуботка по жіночій лінії.
Він постійно збирав та оприлюднював відомості про своїх предків. Значну частину документальних і наративних джерел, пов’язаних із життям та діяльністю представників родини Полуботків, він уперше запровадив до наукового обігу. Загалом Г.О. Милорадовичу вдалося створити колоритний груповий портрет кількох поколінь родини Полуботків, яка відіграла важливу роль в історії України. Він зберігав фамільні реліквії та портрети представників роду, встановлював меморіальні дошки у храмах, де вони були поховані, дбайливо доглядав кам’яницю Полуботків – пам’ятку цивільної архітектури початку XVIII ст., розташовану на території садиби Милорадовичів у Любечі.
Мав військову освіту та гарні перспективи для побудови військової кар’єри, брав участь в одній із турецьких воєн (1877–1878 рр.), проте бажання займатися наукою, дослідженнями, історією взяли гору. Повернувшись до Чернігова, активно включився в роботу по створенню Чернігівської губернської вченої архівної комісії, яку протягом декількох років і очолював. Досліджував історію Лівобережної України, генеалогію та геральдику українського дворянства. Упорядкував двотомну «Родословную книгу Черниговского дворянства». Увів у науковий обіг комплекс документів та матеріалів XVII–XIX ст., які здебільшого походили з його фамільного архіву. Був членом багатьох наукових товариств, автором значної кількості публікацій, в яких йому вдалося поєднати відомості з генеалогії та історичної біографістики з елементами геральдики, археографії та соціально-станової історії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Максаківський Спасо-Преображенський монастир – окраса села (Фото)
Помер Григорій Олександрович у 1905 р. в своїй фамільній садибі у Любечі, похований у крипті чернігівського Троїцького собору. Ще за життя зібрав чималу колекцію експонатів, які у 1919 р. стали основою для створення Музею поміщицького побуту та мистецтва. Проте за кілька років всі експонати цього музею увійшли до зібрання об’єднаного Чернігівського державного музею – нині Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського.
Звертаємо увагу на те, що візит до музейних установ необхідно планувати та погоджувати завчасно, адже всі вони працюють у режимі воєнного стану. Тел. Чернігівського обласного історичного музею — (046) 267-66-50.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами: О. Коваленко «Історико-етнографічні студії Г. Милорадовича», О. Колесник « Генеалогія українських козацько-старшинських родів у висвітленні Г. О. Милорадовича»
