За інформацією: Суспільне Чернігів.
Михайло Півень. Суспільне Чернігів
Дружина Михайла Наталія розповіла: вони не живуть в селі постійно, а їздять у вільний від роботи час.
Михайло пригадує: раніше в селі була бібліотека, клуб. Зараз від них залишилися тільки стіни.
"Вимерло село. Уже через п'ять років, я думаю, тут зовсім нічого не буде. Це ж я їжджу, тому що в мене пасіка тут. А не буде пасіки, не буде здоров'я зовсім – так я ж теж їздити не буду".
Магазину в селі також немає. Раз на тиждень, впродовж останніх 12 років з продуктами до Довгого приїжджає приватний підприємець.
"Цукерки, приправи, хліб, водичка, яблочки. Все необхідне. Цукор, сіль привожу, крупи. Чотири-п’ять людей тут завжди живуть, які постійно беруть у мене. Не можна їх залишити, тому що хто сюди приїде? Хто їм привезе цей хліб?", — сказав приватний підприємець Юрій Артеменко.
Юрій Артеменко. Суспільне Чернігів
На іншому боці села живе подружжя – Катерина та Василь Куліда.
"До Чернігова ми не можемо поїхати. Свого транспорту немає ні у нас, ні у наших дітей. Пошта їздить раз на місяць. Ми газети не вписуємо, нам дочка передає передачі та пресу із Чернігова. І так ми дізнаємось новини", — розповіла Катерина Куліда.
Катерина Куліда. Суспільне Чернігів
Зараз у Довгому відносно спокійно, сказала жінка, інколи чують звуки пролітаючих безпілотників. Пригадує: на початку повномасштабного вторгнення вулицями села їздили росіяни.
"Страшно було, звісно. Дуже страшно. Особливо мені. Найстрашніше було, коли літали літаки. Бо я знаю, що мої діти там, і що вони летять туди, щоб їх на них скинути".
Староста Івашківського старостинського округу Сергій Рись розповів, що згідно з документами у селі Довге нараховується 11 людей. Фактично проживають – дев’ять.
Читати ще
Читати ще Восьмеро людей на все село: про життя у найменшому населеному пункті Сосниччини
