Відважний захисник, справжній професіонал своєї справи, турботливий чоловік і багатодітний батько – так про поліцейського Богдана Бондарчука відгукуються його колеги і близькі. Лейтенант поліції Богдан Бондарчук 20 років віддав службі в органах внутрішніх справ. З 2018 року служив у «КОРДі». 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання з оборони Бахмута Донецької області чернігівський поліцейський загинув внаслідок удару реактивної артилерії російських військ.
Богдан Вікторович Бондарчук народився 13 березня 1982 року. У 1999 році закінчив Хмільницьку середню школу Чернігівського району. Після завершення строкової служби у Збройних силах, в 2002 році Богдан розпочав службу в органах внутрішніх справ. З 2015 року – в лавах спецпідрозділу поліції Чернігівщини, а з 2018 року – у КОРДі.
Богдан Бондарчук зарекомендував себе як самовідданий, професійний, сміливий, надійний та відповідальний поліцейський. Під час авіаційних та ракетних обстрілів Чернігова він разом з іншими спецпризначенцями та військовими забезпечував прикриття роботи рятувальних служб з відновлення критичної інфраструктури міста. В березні 2022 року під ворожими артилерійськими та мінометними обстрілами допомагав мирним чернігівцям та евакуйовував з міста жінок, дітей та поранених.
Поліцейський був турботливим сім’янином, ростив трьох діток – сина і двох донечок.
– У нас із чоловіком двоє дівчаток, а від першого шлюбу у Богдана є ще син Рома. Богдан був чудовим батьком і чоловіком – люблячим і мудрим. Завжди спокійний і розсудливий… А ще, він мав золоті руки, у вільний час допомагав друзям лагодити їхні автомобілі, – розповідає вдова загиблого героя Вікторія. – Богдан жив службою і не уявляв себе десь в інший професії. Для нас він був найкращим! Таким залишиться назавжди…
Мати загиблого поліцейського Світлана Володимирівна Бондарчук згадує, що її син з дитинства був дуже товариським, мав багато друзів та був душею будь-якої компанії:
– Богдан змалечку був справжньою опорою для мене. Тому зараз без нього надзвичайно важко. Таких дітей мало, як мій син. Коли вчився в школі, то був найкращим в класі. Активний, комунікабельний, брав участь в усіх шкільних заходах. Від батька йому передалася любов до техніки. Здавалося, те, що не повинне рухатися, у нього рухалося і працювало. Дійсно мав золоті руки – всі ремонти робив сам. Тільки-но приїжджав до мене у село, одразу ж під двором збиралося кілька автівок – всім треба до Богдана. Комусь щось полагодить, комусь допоможе чи підтримає порадою. До нього завжди тягнулися люди. Тому це втрата не лише для мене, а для всього нашого села. Для кожного, хто його знав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рідним двох Героїв України з Чернігівщини Президент передав нагороди «Золота зірка»
Світлана Володимирівна каже, що Богдан багато разів був у «гарячих» точках на Сході, брав участь у ризикованих та небезпечних поліцейських операціях.
– Він жив службою, це було його покликання, – говорить матір героя. – Ще з 2014 року були ротації на Схід. Звісно ж, ми дуже переживали. Знали, що наш Богдан ніколи не ховався за спинами інших. Коли був на позиціях, то зв’язку з сином не було по кілька днів. Це було справжнє щастя – дочекатися дзвінка і нарешті почути рідний голос. За 20 років його служби багато було складних ситуацій, але Богдан особливо не ділився подробицями. «Все добре, мамо», – відповідав так на всі розпитування. Розумію, що треба триматися і жити заради внуків. Але інколи душа не витримує… Це дуже важко, переживати таку втрату.
Богдан був одним із кращих у підрозділі і до кінця залишився вірним Присязі.
– Він завжди міг підставити дружнє і надійне плече допомоги. Ми знали: якщо на завдання виїжджає Богдан – воно буде виконано на 100%. Наш святий обов’язок – помститися ворогу за смерть нашого побратима Богдана. І ми це неодмінно зробимо, – каже колега загиблого КОРДівця.
Усі 20 років пліч о пліч із Богданом ніс службу у спецпідрозділі поліції його побратим Сергій.
– Разом ми заступали в групу швидкого реагування, виїжджали на затримання небезпечних злочинців, – розповідає Сергій. – Під час служби завжди підтримували один одного. По-іншому ніяк. З 2014 року наш підрозділ був на Сході. З Богданом ми спільно виконували бойові завдання. Богдан захоплювався спортом, був професійним стрільцем. Відмінно володів різними видами зброї: від короткоствольної до снайперських гвинтівок. Дуже влучно і швидко стріляв. Богдан брав участь у змаганнях зі стрільби, неодноразово представляв Чернігівщину. Завдяки йому наша область часто входила до 10-ки кращих в Україні.
– Для мене він був не лише колегою, а й другом. Разом проводили вільний час, вихідні. Богдан був чудовою людиною. До нього часто зверталися по допомогу і він нікому не міг відмовити. За щоб він не взявся – все виходило. Дивувало те, що його ніхто цьому не навчав і не показував. Наприклад, ремонт у квартирі з нуля зробив сам, я дивувався як майстерно і красиво все вийшло. Я завжди намагався брати з нього приклад. У складних чи кризових ситуаціях він завжди зберігав рівновагу, був спокійний і витриманий. У нього дійсно було чому повчитися. Богдан – приклад справжнього офіцера і захисника, – згадує його друг і колега з КОРДу Олександр.
– Ми втратили нашого друга, колегу, побратима. Наша поліцейська родина стала меншою – ми втратили справжнього Героя. Низько вклоняюся родині Богдана! Ми зробимо все, щоб виростити дітей Богдана справжніми українцями, гідними героїчного батька. Обіцяю, що родина полеглого захисника віднині під нашим надійним захистом і опікою, – сказав начальник ГУНП в Чернігівській області Володимир Нідзельський.
Світла і вічна пам’ять полеглому захиснику України!
–
Джерело: Поліція Чернігівщини
