Погано звісно, що багато достойних хлопців отримали каліцтва за час війни. Та, можливо, хоч такою ціною ми зможемо побороти залишки «совка» у вигляді ВЛК та МСЕК (військово-лікарська комісія і медико-соціальна експертиза – авт.*). Розголос від медійних поранених бійців дійсно пішов, тому поділюсь своїм досвідом також.
За останній рік я пройшов три військово-лікарські комісії та МСЕК. Це дійсно пекло для поранених. Розказано про них багато, але то словами не передати – то треба відчути. Я ж розкажу про маловідоме коло пекла – льотну комісію
Відправили мене з частини на ту комісію, аби отримати дозвіл працювати з безпілотниками. Приїхав я до столиці, у вже знайомий шпиталь, де тижнем раніше проходив ВЛК після поранення. Льотна комісія це точно те ж саме ВЛК, той же самий обхід кабінетів з тими ж самими лікарями, після яких потрапляєш до того ж самого секретаря комісії. Різниця лише в тому, що секретар виписує тобі інший папірець.
Іду відразу ж до секретаря, показую картку з пройденими тиждень тому лікарями та печатками і прошу виписати папірець. Звичайно ж, натрапляю на бюрократичне «так треба» і повертаюсь цілий день сидіти в чергах.
Ввечері закінчую нарешті той обхід, приходжу до секретаря комісії за тим же фінальним папірцем. І тут найцікавіше: папірець мені не дають, бо літати без селезінки не можна. На всякий випадок нагадую секретарю, що я не на літаку і навіть не на гвинтокрилі зібрався літати, а для пульту мені зовсім не потрібна селезінка. Знову чую бюрократичне «так вказано в постанові». І мені реально показують якусь постанову, написану в 1488 році до нашої ери. Тобто: після мого поранення я можу бути у розвідці, можу бігати, повзати, носити важку вагу, але не можу керувати безпілотником. Бо постанова одна що для космонавта, що для пілота літака, що для оператора БПЛА – всі ж з польотами повʼязані.
Підлаштовуватись під сучасні реалії ці люди не збираються.
Про яку війну технологій тоді можна говорити?
Олександр Тарнавський, прикордонник, позивний «Школа»
