Сергій Громов — волонтер добровольчого будівельного батальйону Добробат.
Він один із тих добровольців, які розбирали зруйновані внаслідок бойових дій будинки і лагодили пошкоджені дахи у селі Ягідне Чернігівської області.
Дім надав Добробату партнерську допомогу: з початку червня по листопад 2022 року волонтери мали змогу проживати в просторі у с. Количівка. Розповідаємо історію Сергія — як і чому він допомагає відбудовувати Україну.
Неординарний волонтер
Коли ми зустрілись, Сергій тримав в руках книгу. Високий, худорлявий чоловік з прямою поставою і гарними манерами. Його волосся густо всипане сивиною, а погляд сповнений мудрості. На перший погляд, чоловік більше схожий на професора якогось вишу, ніж на людину, яка лагодить пошкоджені будинки. І коли ми почали розмовляти, стало зрозуміло чому.
Сергій Громов має кілька освіт, пожив не в одній країні, зокрема в Африці, та знає декілька мов. До 1991 року він працював з ядерною зброєю в Україні, потім був у миротворчих місіях, а зараз, окрім відбудови нашої країни, опікується Музеєм Миру.
Волонтерством чоловік почав займатися ще з 2014 року. Якось він прочитав оголошення в газеті про те, що треба допомога.
«Спочатку я займався плетінням маскувальних сіток. Потім почав збирати обереги для наших військових. А після повномасштабного вторгнення пішов допомагати столичним захисникам облаштовувати блокпости в Києві. Згодом мені знайома скинула оголошення про набір до Добробату і я вирішив долучитися».
Відбудова країни
Сергій зізнається, що сам безпосередньо не відбудовує будинки, бо немає навичок професійного будівельника. Проте він виконує не менш важливу функцію — допомагає людям, які вміють це робити.
«Принеси-подай – важлива функція волонтера», — піджартовує чоловік.
«Там цеглу треба піднести, там інструмент подати, а десь завали розібрати. Роботи вистачає, а от рук не дуже».
За словами Сергія, в Добробаті зараз не менше 500 людей, однак робочої сили все одно обмаль. Адже російські солдати завдали неймовірної шкоди: зруйнували, пошкодили й залишили без домівок сотні тисяч українців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незламна Данівка: як село стало непереборною перепоною для окупантів
Коли герой нашої історії згадує про Дім в Количівці, де він проживав разом зі своїми колегами під час відбудови осель в с. Ягідне, то усміхається. Він каже, що навіть не очікував, що будуть такі умови проживання.
«Я люблю туризм, тому взяв з собою намет, думав, буду там жити. А тут нас, волонтерів Добробату, прихистив Дім. Я цього не очікував, точніше — що будуть такі умови проживання: ліжка, душ, тепла вода тощо. Тому я справді дуже вдячний Дому за допомогу».
Африка і Музей Миру
Сергій розповідає, що жити в Африці йому було добре. Він мав протекторат від вождя одного племені із сусіднього села, адже навчався разом з ним в Нідерландах. Чоловік додає, що вожді піклуються про своїх людей і мають вищі освіти.
А потрапив він до Африки в складі миротворчої місії.
«Я був офіцером, який володіє англійською мовою, тому мене послали в миротворчу місію в Африку бути перекладачем. Я працював на аеродромі, бо крім іншого, маю освіту, пов’язану з авіацією. Тут і зійшлися мої компетенції».
Після повернення в Україну, Сергій почав займатися Музеєм Миру.
«На базі Музею Миру ми відкрили виставку оберегів, яку навіть вдалося представити у Франції у 2014-2015 роках. Також там була виставка плакатів, а також виставка, присвячена подіям в с. Ягідне тощо».
Цим проєктом чоловік опікується вже кілька років. Бідкається, що після повномасштабного вторгнення у них забрали частину приміщення.
«Під час війни виявляється немає місця для Музею Миру».
Та це не зупиняє Сергія. Зараз він організовує виставку дитячих малюнків у пункті незламності однієї зі столичних шкіл. А нещодавно вони з командою передали ялинкові прикраси в Київський військовий шпиталь для поранених захисників.
Тож такими маленькими, але значущими кроками, герой нашої історії допомагає відбудовувати Україну і робить свій внесок у відродження нашої країни!
–
Джерело: Дім прав людини у Чернігові
