ФОТО: Суспільне Чернігів
Вони розуміли, що їхнє завдання – це квиток в один кінець, але пішли в бій із переважаючими силами росіян. 7 березня колона російської бронетехніки намагалася зайняти Количівку – це перше село при виїзді з обласного центру у бік Києва. Росіяни розраховували замкнути кільце і планували штурмувати Чернігів з півдня.
Тут окупантів, що рухалися з сусідньої Іванівки, зустріли бійці 1 танкової бригади, нацгвардійці і воїни окремого стрілецького батальйону. Останній підрозділ сформували після початку російського вторгнення і всі його бійці були мобілізованими.
На бойове завдання пішли виключно добровольці. Як каже командир роти із позивним "Афганець", всі знали, що можуть загинути. Озброєні гранатометами, автоматами і кулеметами за підтримки танків і артилерії ворожу атаку вони відбили не втративши жодного бійця. Бій тривав п'ять годин, а знищена тоді російська бронетехніка ще декілька місяців стояла в селі обабіч центральної дороги.
"Я розумів, що це квиток в один кінець був і розумів, що ми можемо не повернутись живими"
Так командир роти окремого стрілецького батальйону із позивним "Афганець" згадує розмову з підлеглими 7 березня на базі у Чернігові. Тоді він мав відібрати добровольців для боїв у Количівці.
Командир роти із позивним «Афганець». ФОТО: Суспільне Чернігів
"Ну я вийшов, хоча було страшно. Говорити як є – "очко сжималось". Але мені просто було соромно і печально аж до сліз від того, що пішов захищати сім’ю, Батьківщину, а сам залишився б у підвалі – я би себе не пробачив", – розповів військовий з позивним "Джордан".
Військовий з позивним «Джордан». ФОТО: Суспільне Чернігів
Добровольці знали, наскільки тут небезпечно, підтверджує боєць з позивним "Козак". Він, як і решта військових цього батальйону, – мобілізований.
"24-го я тільки забрав дружину з пологового. Я бігом відвіз дружину в Куликівку, батьки там проживають. І з братом пішли в військкомат", – каже боєць окремого стрілецького батальйону Костянтин з позивним "Козак."
Вперше у Количівці він побував 5 березня. Ледь встигнувши доїхати на автобусі, вони потрапили під обстріл з танку. Він бив з сусідньої Іванівки.
Підбитий автобус. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Тут була камера, що вимірює швидкість. І оцей перший снаряд відійшов від асфальту і збив цю камеру. Ми вибігли з автобуса. Другим пострілом танк таки підбив автобус".
Боєць окремого стрілецького батальйону з позивним «Козак». ФОТО: Суспільне Чернігів
Поранення тоді отримав водій, а Костянтин разом із ще понад 20-ма добровольцями 7 березня приїхав на посилення до бійців 1 танкової бригади і нацгвардійців, що тримали тут оборону.
Українські військові доїхали до цієї будівлі в Количівці. ФОТО: Суспільне ЧернігівВ
Опівдні до села заїхала колона росіян.
"От якщо брать Количівку, то все село було заповнене технікою повністю. Вони так нагло пішли через Количівку, так званим транзитом, не боючись. Вони йшли, вели вогонь направо і наліво. Від домівок лишався один фундамент", – говорить командир роти окремого стрілецького батальйону з позивним "Афганець".
Росіян зустрічали наші танкісти і нацгвардійці, також по них відпрацьовувала артилерія. У бійців "Афганця" було інше завдання.
"Висунулись два розрахунки, зустріли їх фланг і відпрацювали їх з флангу і тилу. У нас на той час були тільки РПГ-7".
Зі свого РПГ "Афганець" підбив три одиниці російської бронетехніки.
Підбита російська бронетехніка. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Тигр командний з командирами. Потім стояв танк Т-72. Наші хлопці з 1 танкової стріляли в лобову. Було декілька пострілів, снаряди не детонували, він вів вогонь. В цей час я стояв збоку і прийшлось мені просто попасти у моторний відсік. Після цього він задимився і перестав вести вогонь. Потім з тилу під’їхав БТР, десант висадився їхній, почав обходити нас флангом, хлопці мої не розгубилися і почали вибивати цей десант. Їх було близько 20 людей".
Підбитий російський танк. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Автомат перегрівався, навіть доводилось трохи постояти, щоб охолов"
Атаку десанту бійці "Афганця" відбивали у будинку мисливця. Росіяни зайняли сусідню будівлю.
"Вони по нам стріляють, гранати кидають, а ми по них", – каже Костянтин з позивним "Козак.
Будинок мисливця. ФОТО: Суспільне Чернігів
Трохи далі по трасі в сторону Іванівки розв’язку тримала група, в якій був боєць із позивним "Джордан". Його завданням було не дати оточити побратимів, які вели бій у будинку мисливця.
"Поки "Афганець" вів бій з Тигром, танком і БТР, підтягувалась колона. Ми вели бій з-за рогу, біля заводу з виробництва плитки. І я працював там, де силосова яма. Їхала їхня техніка, ЗІЛ, чи Урал. І я з силосової ями. І я з РПГ ввалив по їхній машині, вона загорілася, а люди почали відступати", – розповідає військовий з позивним "Джордан".
«Джордан». ФОТО: Суспільне Чернігів
Цей бій тривав 5 годин, "Афганець" ще встиг підбити російський БТР, а залишки російської колони добивала українська артилерія.
"Вони приїжджали вже збирали своїх шматочки, бо багатьох порвало"
"Вони навіть 300-х не забирали. Вони коли відходили, було чутно крики їхні в посадках. Вони по більшості старалися забрати техніку свою. Вони приїжджали вже збирали своїх шматочки, бо багатьох порвало. Тут наша "арта" тоді працювала", – говорить військовий з позивним "Джордан".
За декілька днів російські війська знову спробували штурмувати Количівку – цього разу вже з боку тоді окупованої Лукашівки. Із втратами, але українські військові село втримали.
"Якщо би ми їх пустили далі, то Чернігову було би туго"
Утримання Количівки мало одне із ключових значень під час оборони Чернігова, штурмувати який росіяни планували саме з півдня, каже офіцер оперативного командування "Північ" Олександр:
"Вони очікували повного оточення Чернігова і заволодіння автомобільним мостом через Десну на трасі на Київ. Ми можемо припустити, що це мало статися десь між 10 і 15 березня. Основними секторами були це район ТЕЦ і район силікатного заводу. Тобто, з півдня через автомобільний міст. Розуміння того, що не вдасться здійснити це прийшло до росіян десь 20 березня. І 23 березня вже був підірваний міст за допомогою авіанальоту".
Офіцер оперативного командування «Північ» Олександр. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Ми скромні, але п*ди дати можем"
Група "Афганця" у цьому бою не втратила жодного бійця. Командира контузило, однак за два дні він повернувся в стрій. Про свою роль в одному із ключових боїв під час оборони Чернігова його підлеглі кажуть так:
"Ми скромні, але п*ди дати можем", – говорить військовий з позивним "Кіпіш".
Детальніше про це дивіться у сюжеті:
