Через кляту війну для аграріїв нинішній рік, мабуть, найскладніший. Причому складнощі є на всіх етапах робіт. Подекуди сівба на полях відбувалася під загрозою ворожих обстрілів. На жаль, були випадки, коли сільськогосподарська техніка підривалася на мінах. До цих випробувань додалася нестабільна ситуація з пальним, добривами й усім іншим, що потрібно було для роботи.
Але українські хлібороби не з тих, хто нарікає, а працюють назло всім викликам. Тож попри всі ворожі загрози, наші аграрії продовжують возити врожаї до комор. Але і на цьому етапі доводиться дуже важко. Бо нині головні турботи – зберегти та продати вирощене за прийнятною ціною, аби, підбиваючи підсумки аграрного сезону, не залишитися в мінусі.
Про нинішні врожаї та проблеми – в розмові з Сергієм Скоробогатьком, генеральним директором ГК «Імпульс», та Андрієм Гайдаєм, комерційним директором цього ж підприємства.
Пане Сергію, чи радують цьогорічні врожаї?
Давайте зупинимося на врожайності пшениці та соняшнику. Тож максимальна врожайність пшениці у нас 75 центнерів із гектара, в середньому вийшли на 55 центнерів із гектару. Тож ситуація із врожайністю пшениці нормальна як для нашого регіону. Проблема, щоправда, була з перезимівлею, що були вимочки.
Якість пшениці в нас – фураж. Бо перед самими жнивами пішли дощі, хоча ми працювали на якість зерна, щоб отримати продовольче зерно.
Із соняшником ситуація така: ми зробили десикацію до опадів (переджнивне підсушування рослин із метою прискорення достигання (на 5-7 діб) і полегшення збирання врожаю). Між тим, є поля, де склеротинія (біла гниль) вбила половину насаджень. Соняшник впав і згнив.
І є проблема, думаю, що не тільки в нас, із зіпсованим зерном, якого не можна відібрати, очистити. Врожаї соняшнику спали. Є 26 центнерів із гектара і нижче. Не знаю, на який показник вийдемо середній, бо ще соняшник збираємо.
Які нині найбільші проблеми?
Зіпсований врожай. Хоча на сьогодні погода дає працювати в полі. Але повторюся, найбільша проблема – це зіпсований врожай і те, що вже впало на землю та згнило.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоб зима була ситною: якими продуктами запасаються чернігівці на зиму
Чи сієте озимину?
Пізнє збирання соняшнику тягне за собою пізню посівну озимини. Сіємо пшеницю і ще будемо досівати жито. У нас практика така є, поки що не боїмося, якщо, звісно, великі морози не вдарять. Нам головне знати, що пшениця перебуває в оптимальному стані розвитку — в шильці, тоді отримаємо врожай. У шильці озимина краще перезимовує, ніж у будь-якому іншому стані розвитку. Але на сьогодні ми сіємо без добрив, будемо весною щось із добрив вносити. На сьогодні добрива є, але ми повертаємося на початок 2000-х років, коли тільки азот давали. Жодних комплексних добрив дуже не було. Нині не вносимо добрива через неможливість продати врожаї за достойними цінами.
Щоправда, трохи жита посіяно після ріпаків, тобто ранній посів є. А після соняха – в нас зовсім пізня посівна.
До речі, цьогорічна весняна посівна важка була?
Ні. Ми підготовлені до неї були ще з грудня. Закупили майже все потрібне. Азотні добрива закупили ще в червні минулого року. Тому на посівну зробили все по максимуму, озимину піддобрили. А нині бачимо, що будуть збитки, якщо ми зараз вкладемося максимально добривами.
Під час збору врожаїв також варто задумуватися над питанням їх продажу. Яка ситуація з цим, розповів Андрій Гайдай, комерційний директор ГК «Імпульс».
Пане Андрію, є куди зібраний урожай реалізувати?
Продавати є куди. Нині основне питання – це низька закупівельна ціна, хоча вона й трішки піднялася. Але коли почалося масове збирання соняшнику, то ціна почала просідати. Нині ціна на олієпереробних заводах на хороший сонях – у районі 15 тисяч гривень за тонну, а ми пам’ятаємо, як було 20-25 тисяч гривень за тонну. Хтозна, можливо, до цієї ціни повернуться, а, може, й ні.
І нині важка проблема – логістика. Вона втричі подорожчала після повномасштабної війни.
Приблизно така є ситуація з інших культур. Пшениця цьогоріч дешевша. А логістика, щоб її доставити, втричі дорожча, ніж у минулих роках.
Продаж можливий в Україну чи за кордон?
Продаж можливий як на українських ринках, так і за кордон. Стало, звісно, простіше, коли відкрили зернові коридори. Хтозна, тимчасові чи надовго. І ціни через те, що на світових ринках ростуть, у нас також піднялися. Але глобально вони не ростуть у нас через проблеми з логістикою і через те, що виробникам треба збувати продукцію, звільняти місця зберігання.
–
Спілкувалась Ірина Осташко
