Не так давно ми розповідали, що в Чернігові з року в рік меншає старої дерев’яної забудови. Її стирає час. Свіжий приклад – будинок на вулиці Гоголя. Між тим, дерев’яні будиночки могли б бути візитівкою й окрасою нашого міста.
Напевне, в нинішній ситуації дуже пощастило дерев’яному будинку по вулиці Варзара, що в мікрорайоні Лісковиця, відколи в ньому поселився відомий чернігівський мандрівник, журналіст і письменник Олександр Волощук. Адже завдяки його небайдужості та підтримці команди однодумців будинок нині вражає своєю унікальністю й автентичністю.
Історичний бекграунд
Нинішня розповідь – про один із найстаріших дерев’яних будинків у Чернігові, збудований ще в 50-х роках ХІХ століття. Та цікавий він не лише своїм зовнішнім виглядом, але й історією.
За словами Олександра Волощука, за однією з версій, цей будинок споруджував якийсь знатний залізничник, за іншою – поліцмейстер. Спершу, звісно, будинок був на одну родину, потім, перед Другою світовою війною, він був поділений між двома сім’ями, потім у ньому вже жили більше родин.
«Цей будинок в історичному плані цікавий також тим, що в ньому певний час жив Олексій Павлович Фльоров. Це доволі відома в Чернігові людина – перший директор Чернігівського учительського інституту, відомий мовознавець, педагог. Його іменем названа одна з вулиць нашого міста. А по-друге, цей будинок неодноразово відвідував Преподобний Лаврентій Чернігівський», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Олександр Волощук.
І додав, що купив цей будинок не просто так, а щоб зберегти його старовину й автентичність.
«Коли я вже почав у цьому будинку жити, спершу в мене виникла ідея провести реставрацію фасаду, щоб надати будинку того вигляду, який максимально відповідав би його початковому вигляду. А по-друге, я вирішив у цьому будинку зробити свій приватний будинок-музей», – сказав Олександр Волощук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У нас сьогодні – неймовірне свято»: нарешті відбулося зарахування дітей до 10 класу школи № 19
Неймовірне перевтілення
Роботи над реконструкцією старого будинку відбувалися в межах проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова» та розпочались ще в 2024 році. Наразі задуми втілені в життя. Бо заплановане – зроблено.
«Робота тривала впродовж року. Спершу це було відновлення дерев’яного мережива під дахом. Тільки з одного боку фасаду відновлено 26 метрів, тобто два відрізки по 13 метрів. А з другого боку – менше. Загалом приблизно 35 метрів дерев’яного мережива відновили.
А цього року почалися роботи із заміни віконниць. Усі старі віконниці на восьми вікнах познімали. Ремонтувати їх уже не було жодного сенсу, бо будинку 175 років, і за цей час вони настільки розсохлися, що не було вже жодного сенсу їх ремонтувати. Тому вирішили їх замінити, до того ж, зробили їх у такому вигляді, як вони були раніше, тільки вже з сучасного дерева. Їх уже встановили та пофарбували», – розповів Олександр Волощук.
Також виконані деякі роботи з ремонту обшивки будинку, їх Олександр Волощук уже виконував сам.
А загалом, за його словами, старий будинок потребує дуже багато уваги та робочих рук.
Цінна знахідка, віднайдена під час ремонтних робіт
Під час робіт з облаштування будинку Олександр Волощук знайшов цікаву знахідку – перстень із каменем.
«Якраз я займався ремонтом соснової обшивки. І от між дубовим зрубом і однією з дощок знайшов перстень. Він був затиснутий між зрубом і дошкою. Як він туди потрапив, не знаю. Тож така загадка», – розповів Олександр Волощук.
За його словами, перстень, скоріш за все, жіночий, і спершу навіть була думка, що він коштовний. Але потім з’ясувалося, що не дуже.
«Він срібний, із каменем рубініт. Зважаючи на клеймо, яке стоїть поруч із пробою, датується 70-ми роками минулого століття. Тобто персню років 50-55.
Срібло від часу потемніло, але не є проблемою його відчистити. Є проба 925. І знаюча людина, одна з моїх друзів у фейсбуці, прислала мені фото, що у її матері був аналогічний перстень, тільки 60-х років, і срібло 916 проби. Тож вона й сказала, що моя знахідка належить до 70-х років», – пояснив пан Олександр.
Віднайдений перстень поповнив колекцію цікавих речей Олександра Волощука.
«Перстень залишиться в мене як експонат у моєму музеї. Коли в мене будуть екскурсії, на яких розповідатиму про будинок, матиму окремий інформаційний привід, що, окрім усього іншого, було знайдено і оцей перстень», – пояснив Олександр Волощук.
Поблизу будинку з’явився палісадник
Загалом будинок – великий, розділений на чотири квартири. Але люди живуть лише в трьох. І всього в будинку – четверо жителів.
«Окрім мене, ще одна бабуся і сім’я. Чоловік і дружина. І все, більше нікого», – сказав Олександр Волощук.
До слова, сусідам дуже до вподоби, що будинок змінюється на краще, стає ошатнішим і зрештою збережеться.
Примітно, що зміни стосуються не тільки зовнішнього вигляду будинку, а й прилеглого простору.
«Я з одного боку фасаду розбив палісадник. Буквально от півтора-два місяці тому я це почав робити. Вже закінчив цю роботу. І таким невеличким тином все це огородив. Тож стало ще красивіше з боку Святославської вулиці та з боку вулиці Варзара. Просто оку приємніше стало. І коли сам на себе працюєш, то якісно роботу намагаєшся виконувати. І радо цим займаєшся», – запевнив Олександр Волощук.
Надалі пан Олександр якихось далекоглядних планів стосовно ремонту будинку чи зміни його фасаду не має.
«Хіба що на території займуся старовинним погребом. Треба його трішки зсередини обшити дошками.
До того ж, у мене на ділянці є старовинний колодязь ХІХ століття. І раніше воду треба було діставати так: закидаєш туди відро на мотузці та вручну витягуєш. А тиждень тому я зробив колодязь-журавель. Раніше таких колодязів у селах було багато. Зараз я вже воду дістаю за допомогою цього журавля», – розповів він.
Музей у будинку
До широкої війни Олександр Волощук багато мандрував, і, відповідно, у нього сформувалися кілька колекцій, які варті того, щоб їх побачили люди. Але до того, як він оселився у будинку, поставало питання, де їх розмістити.
«В квартирі в одній кімнаті можна, але багато що буде сховано в запасниках. А тут у мене дві просторі кімнати, є кухня, відкрита веранда, горище. Тож можна сказати, що моя мрія здійснилася. Безумовно, я зробив внутрішній ремонт, бо без нього не обійшлося. Довелося вирівнювати стіни в будинку та робити нову стелю, проводити воду. Пробив свердловину, бо тут її не було. І як усе більш-менш привів до ладу, приймаю гостей», – сказав Олександр Волощук.
Відвідувачам він показує свої колекції. Найстарша – колекція геральдичних зображень на значках. Її пан Олександр почав збирати, коли йому було дев’ять, тобто з 1981 року.
«Колекціонувати їх ніколи не припиняв. Приблизно три тисячі значків у мене. А інші колекції вже почали формуватися під час мандрівок. Це колекція головних уборів різних країн світу і різних народів. Колекція чоток різних релігій і конфесій – мусульманські, буддистські, православні, католицькі. Колекція холодної зброї та колекція монет.
І безперечно, пріоритет у цьому будинку для мене – старі речі. Усі старі речі в мене тут приживаються. І всі ті речі, які залишилися від колишніх господарів, я зберіг, зробив так, щоб вони мали красивий вигляд. Намагався зробити музей старого побуту. Безумовно, дещо в будинку не старе, а сучасне. Бо без цього теж нікуди не дінешся, адже комп’ютер, зокрема, потрібен. Але пріоритет старовині – старому посуду, старим побутовим речам», – поділився своїми переконаннями Олександр Волощук.
А ще в квартирі пана Олександра збереглися старовинні двері.
«Це двері з написом «Двері в минуле». Коли робили ремонт, зривали старі шпалери. Під вісьмома шарами шпалер були радянські газети 1961–1962 років. А під газетами – ці старі двері. Раніше це були міжкімнатні двері, а коли будинок розділили на квартири, двері заклеїли. Судячи з газет, їх не відкривали щонайменше 60 років. Тобто «двері в минуле», – розповів пан Олександр.
До будинку Олександра Волощука люди приходять, як до музею. А він натомість завжди радий гостям.
Ірина Осташко
Фото надали «Дерев’яне мереживо Чернігова» та Олександр Волощук
