«День пам’яті і примирення, що відзначаємо?», — під такою назвою 8 травня в студії «Мікрофони» Чернігівського обласного молодіжного центру проведено онлайн-гутірку за участі партнерів, співробітників чернігівського представництва Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.
«До 2015 року в Україні на державному рівні відзначали День перемоги 9 травня. Чому нашою державою встановлено новий пам’ятний день саме 8 травня? Що він означає і до чого закликає? До чого примирення?» — окреслила коло питань першого блоку розмови Вікторія Куспекова, модератор заходу, співробітниця Чернігівського обласного молодіжного центру.
«За всім цим стоять європейська традиція та історичні факти. Друга світова війна в Європі 1939-1945 років завершилася капітуляцією нацистською Німеччини, яка набувала чинності саме 8 травня о 23:01. Світ дізнався про перемогу над нацизмом по обіді 8 травня, мільйони людей вийшли святкувати цю подію на головні площі міст на різних континентах. Однак Йосип Сталін, диктатор СРСР, не лише вкрав у людства 36 годин тріумфу (це він заборонив оголошувати про перемогу над заклятим ворогом до повторного підписання капітуляції), але й свідомо вирішив, на відміну від своїх союзників по антигітлерівській коаліції, святкувати перемогу в інший день — 9 травня. Так керівництво Радянського Союзу намагалося приховати ганебну правду про те, як СРСР разом із нацистською Німеччиною стали підпалювачами Другої світової війни в Європі та були союзниками в 1939-1941 роках. Перемога над нацизмом – результат титанічних зусиль і колосальних жертв десятків держав і всіх народів Радянського Союзу, це спільна перемога об’єднаних націй. Тоді як Сталін поставив за мету приватизувати перемогу. І відтоді це стало однім із найважливіших напрямів політики російського імперіалізму, аж до сьогоднішнього дня», — пояснив Сергій Горобець, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові відзначили День Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні (Фото)
«Тільки в незалежній Україні можемо говорити правду про дійсно вагомий внесок Українського народу у перемозі над нацизмом. Водночас пам’ятаємо, що в час війни Український народ був бездержавний, українців мобілізували для досягнення своїх національних інтересів чужі держави, насамперед комуністичний та нацистський тоталітарні режими, змусили воювати брат проти брата.Друга світова війна для нас — жахливе горе, велика катастрофа. Маємо знати і пам’ятати всю правду, вшановувати всі її жертви. Це застереження, що треба всіма доступними засобами боротися за мир. Це питання людяності, гуманізму. Війну, якщо така можливість є, треба уникати.
Примирення, у випадку України, – питання консолідації нації, заклик до колишніх ворогів-противників, їх нащадків, переступити через ненависть, дійти порозуміння», — розповів Сергій Бутко, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в області.
«До речі, таке примирення-порозуміння при зустрічах між воїнами Української повстанської армії та фронтовиками Червоної армії (і там, і там були представники всіх регіонів України, в тому числі й Чернігівщини) вже відбувалося зразу по завершенню війни, коли вони поверталися з європейських країн. Намагання комуністичного тоталітарного режиму руками простих червоноармійців знищити формування українського визвольного руху зазнало фіаско. Радянські спецслужби в своїх документах фіксували приязні контакти повстанців і фронтовиків. Так, на людському рівні, ще тоді почалося примирення, яке тепер закріплено державою», — зауважив він.
«Нещодавно у Києві відбувся марш на честь дивізії «Галичина» і виник скандал національного рівня. Як нам ставитися до цього?» — так сформулювала другу частину обговорення Вікторія Куспекова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Філармонійний центр презентував проєкт до Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (Відео)
«14-та гренадерська дивізія військ СС «Галичина» була створена нацистською Німеччиною в 1943 році з українців із Галичини для поповнення особового складу своєї армії у тій війні. Їм гостро бракувало «гарматного м’яса». Отже, це формування визначально є німецьким, нацистським і воювало за національні інтереси Третього Райху. Саме тому категорично неприпустимо святкувати дату створення «Галичини» в Україні. Тим більше, що формально вона відносилася до злочинної «СС», хоч була звичайною армійською структурою для фронтової війни.
Водночас українці, які добровільно пішли служити в її лави, плекали надію, що зможуть використати набуті військові вміння та зброю для боротьби за волю України. Спробували повторити історію Українських Січових Стрільців, формування в складі армії Австро-Угорщини в 1914 році. З розумінням відносимося до їхніх прагнень, але це була помилка. УПА і ОУН, Роман Шухевич, категорично були проти створення цієї дивізії, навіть планували вбити представників української інтелігенції, які активно підтримували та пропагували службу в ній.
Після розгрому частин «Галичини» в 1944 році під Бродами військами Червоної армії, понад 1 тисячі її вояків перейшло до лав УПА. І саме тільки тоді вони власною кров’ю заслужили собі правовий статус і вшанування як борці за незалежність України у XX столітті вже тепер, у відновленій незалежній державі.
Розслідування в рамках Нюрнберзького процесу в 1945-1946 роках довело, що під час Другої світової війни українці, які служили дивізії «Галичина», не скоїли військових злочинів, злочинів проти людяності, цивільного населення. Вони були учасниками війни з того боку…
Історія з дивізією «Галичина» та українцями, які в ній служили, — один із знакових прикладів трагедії бездержавного українського народу в Другій світовій війні», — пояснили представники Українського інституту національної пам’яті.
Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
–
