За інформацією: Суспільне Чернігів.
Надія Седень шукає свого сина — безвісти зниклого військового Павла Седня. Суспільне Чернігів
Зі слів жінки, до повномасштабного вторгнення Павло працював вантажником на одному з підприємств у Куликівці.
"Новини дивився і вже за тиждень зрозумів, що війна буде. І пішов, записався в РТЦК та СП. Каже: «Дивилися на мене хлопці з подивом там. А я, — каже, — записався на війну добровольцем»".
Чоловік долучився до територіальної оборони та захищав Чернігівщину. Після звільнення області брав участь у боях на Сході країни.
"18 липня він мені надіслав останні СМС-ки. Написав, що «Мама, нас знов переводять. Ти не переживай, декілька днів я не зможу тобі подзвонити». На завтра, 19 липня, а в нього було три телефони, надсилаю на всі три телефони СМС-ку одну з одним текстом: «Синку, я тебе дуже люблю і хвилююся за тебе. Хай збереже тебе Господь». І, як пізніше вияснилося, що це якраз я надіслала йому СМС-ки на початку жорстокого бою. В акті службового розслідування написано, що бачили, як бігли туди, до тих позицій (де ці хлопці були) росіяни. А що далі? Чи вивели їх, розстріляли? Чи їх повели в полон? Чи гранату кинули? Я нічого не знаю".
Після отримання сповіщення, Надія одразу пішла до поліції, де написала заяву та здала ДНК.
Військові волонтери привозять тіла до моргу, де криміналісти зі слідчими відбирають зразки на дослідження
Начальник відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП у Чернігівській області Станіслав Козир розповідає:
"Сьогодні привезли тіла по репатріаціїРепатріація тіл (останків) — повернення під владу України тіл (останків) загиблих (померлих) оборонців України та загиблих (померлих) мирних (цивільних) осіб. наших загиблих героїв, солдатів, які були зібрані стороною агресором на полі бою і передали їх нам. У більшості випадків жетони відсутні. З написів, які приходять на мішках, ми не можемо судити, чи це з цього напрямку, чи з іншого".
Станіслав Козир. Суспільне Чернігів
За словами начальника відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в області Станіслава Козира, військові волонтери привозять тіла до моргу. Криміналісти разом зі слідчими відбирають біологічні зразки для дослідження.
"Після чого ми за допомогою фото й відеофіксації фіксуємо речі, які знаходяться з тілами, документи, фіксуємо стан тіл. Якщо є якісь пошкодження, вибухові або кульові поранення, також фіксуємо. Після чого біологічний матеріал веземо до себе в лабораторію".
Ідеться про криміналістичну лабораторію відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Чернігівській області. Тут спеціалісти обробляють кістку або біологічний матеріал, наприклад, м'язи, кров, або кістковий мозок.
До чернігівського моргу привезли тіла українських військових . Суспільне Чернігів
Якщо тіло в поганому стані, ДНК-профіль виводять із кістки
Станіслав Козир пояснює:
"Є два види відбору. Якщо тіло достатньо придатне для встановлення ДНК, ми проводимо дослідження без кісткового протоколу. Це займає приблизно дві години".
Якщо ж тіло в поганому стані, пояснює Станіслав Козир, ДНК-профіль виводять із кістки. Для цього її очищають та перемелюють в порошок. Після цього порошок переміщують у колби та заливають кістковим розчином і протеїназою для кращого виділення ДНК.
"Після чого ми завантажуємо наші зразки до приладу Ande. І сам прилад Ande, без нашої участі, проводить дослідження".
Спеціаліст у криміналістичній лабораторії працює з біологічним матеріалом для подальшого виділення з нього ДНК. Суспільне Чернігів
Такий вид відбору ДНК-профілю триває понад добу.
"Принцип роботи в самому чипі. Якщо подивитися на чип, там є хімічні речовини, які під великим тиском подаються до зразків, приводиться реакція, збільшується і виводиться сам ДНК-профіль", — пояснює Станіслав Козир.
Коли вдається виділити ДНК, результат переносять на спеціальний ноутбук, який працює виключно із цим приладом. Начальник відділу каже: у ноутбуці виділений профіль порівнюють з наявними в базі ДНК-профілями.
"В основному ми працюємо з репатрійованими тілами, де стан тіл дуже плачевний, і нам доводиться проводити кістковий протокол. Ми намагаємося до шістнадцяти зразків на кожний прилад поставити в наш шейкер, термошейкер і центрифугу, щоб можна було запустити якомога більше за добу. Прилад Ande до восьми завантажень за добу витримує".
Станіслав Козир говорить: стан кістки дуже важливий.
"Є кістки, які в лабораторних умовах дослідити можна. У наших – це польова ДНК-лабораторія, яка проводить не дуже поглиблене дослідження. Якщо дуже-дуже погана кістка, у нас може бути негативний результат".
Обладнання у криміналістичній лабораторії у Чернігові, де проводять ДНК-експертизу. Суспільне Чернігів
У таких випадках криміналісти проводять повторне дослідження. Якщо знову не виходить вивести ДНК, спеціалісти направляють зразки до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
"Якщо людина не має родичів, можливо десь був залишений її ДНК-профіль: на зубній щітці, одязі, гребінці. Можна провести дослідження, вивести його ДНК і порівняти з ДНК, виведеного з тіла неопізнаної людини. Одна мутація ДНК, локуса, може призвести до помилки. Тому ми робимо приблизне порівняння, передаємо слідчому інформацію. У слідчого, якщо вже є результат, він користується нашим. Якщо немає результату, він звертається до ДНД і просить, щоб дослідження починали з цього зразка, оскільки можливо, що родич уже встановлений".
У кожній області є спеціалізовані Центри з пошуку безвісти зниклих
Зі слів заступника начальника слідчого управління ГУНП Сергія Нежиборця, родичі безвісти зниклого військового перш за все повинні звернутися до поліції, написати заяву та здати біологічні зразки, а саме слину.
"Коли відбираємо зразки, ми обов’язково проводимо допит потерпілих, встановлюємо обставини, які їм відомі по факту безвісного зникнення особи. І надалі призначаємо судову молекулярно-генетичну експертизу до НДЕКЦ МВС".
Сергій Нежиборець. Суспільне Чернігів
Він пояснює, рідним військового не обов'язково чекати на надходження сповіщення про зникнення. Вони можуть написати заяву після усного повідомлення від командира або побратимів, а також, якщо військовий певний час не виходить на зв'язок.
"Якщо у нас є збіг ДНК, то надалі ми розуміємо: це — саме ця особа. Слідчий виносить постанову про ідентифікацію такої особи. І надалі, після цього сповіщення, є процедура видачі трупа. Тобто прокурор дає дозвіл на видачу трупа і після цього, якщо це в нашій області, то видається з нашого моргу. Якщо ні, то є процедура перевезення тіл до інших моргів, інших областей".
З його слів, у кожній області є спеціалізовані Центри з пошуку безвісти зниклих.
На Чернігівщині у Центрі з пошуку безвісти зниклих працює регіональна представниця уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти при МВС Катерина Смуригіна. Вона каже: її найголовніша функція — це повне супроводження, координація, консультування родин зниклих безвісти.
Катерина Смуригіна. Суспільне Чернігів"Фізично я перебуваю в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області, у мене є контактний номер телефону. Ці номери телефонів, як мій, так і моїх колег по всіх інших областях, є в загальному доступі. Вони вже включені в алгоритм дій, який вручається родинам у ТЦК, працівниками ТЦК", — говорить Катерина Смуригіна.
"Відтоді як мій син Павлуша зник безвісти, пишу вірші лише присвячені йому"
Надія Седень, мати безвісти зниклого військового Павла Седня з Куликівки, читає власні вірші, присвячені сину:
"Про тебе, синку, й досі невідомо,
чи ти загиблий, чи живий.
Тебе шукаю знову й знову,
але усюди кут глухий.
Війні цій клятій ні кінця ні краю,
а я Донбасу звільнення чекаю.
Сама б туди неначе полетіла,
розрити землю, пошукати тіло.
Проте і жах охоплює мене.
Молюсь, хай лихо обмине,
бо стільки матерів вже втратили синів,
що ріки сліз виходять з берегів.
Горить земля, палає,
убивча зброя якісно зростає".
Надія Седень читає власні вірші, присвячені своєму сину, який зник безвісти на війні. Суспільне Чернігів
Жінка говорить:
"Я хочу звернутися до синочка свого Павлуші, якщо він живий, звісно, якщо він чує, якщо таке диво могло статися. Синочку мій любий, знай: я тебе дуже люблю. Я тебе шукаю, невпинно шукаю. Я тебе чекаю. І молюся, прошу Бога, щоб він продовжив моє життя, подарував мені здоров'я і сили, щоб я могла, мій синочку, дорогесенький, дочекатися тебе".Читати ще
Читати ще
«Молюся за всіх»: розповіді матерів загиблих захисників із села на Чернігівщині, де кожен шостий житель у війську
