Із міста виїхала половина населення, а серед приблизно 130 тисяч тих, хто залишився, багато хворих і немічних.
Працівники водоканалу героїчно працюють під обстрілами, доставляють воду в мікрорайони міста та на об’єкти критичної інфраструктури – лікарні, ТЕЦ та інше.
В усьому Чернігові немає світла. Газ є дуже вибірково. Полагодити це неможливо через постійні обстріли. Більшість чернігівців, які залишилися, пристосувалися готувати їжу на багаттях у своїх дворах під постійними обстрілами.
Через критичне руйнування інфраструктури для ремонту електро-тепломереж місту необхідні запчастини, інструменти, комплекти для експлуатації та ремонту обладнання.
Виїзди з Чернігова в бік Києва заміновані. Хтось ризикує виїжджати „лісовими стежками“. Ними ж поки що з труднощами доправляють гуманітарну допомогу. Після потепління на вулиці ці стежки розмиє. Місто залишиться в абсолютній блокаді.
