У Чернігові відзначили 88-у річницю від дня народження В’ячеслава Чорновола

З нагоди 88-ї річниці від дня народження В’ячеслава Чорновола в Музеї боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині проведено круглий стіл.
У ньому взяли участь борці за незалежність України у XX столітті та учасники становлення і розвитку українського державотворення на Чернігівщині, Захисники України в сучасній війні із російським агресором, представник Українського інституту національної пам’яті.
Своїми оцінками, враженнями та спогадами про В’ячеслава Чорновола (24 грудня 1937 – 25 березня 1999), борця за незалежність України у XX столітті, одного із лідерів українського правозахисного руху, державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України I-III скликань, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України, поділилися: ведучий круглого столу, заступник голови обласної організації НРУ, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Сергій ЧЕРНЯКОВ; регіональний представник Українського інституту національної пам’яті Сергій БУТКО; громадський діяч, дослідник, депутат Чернігівської міської ради (1990–1994) і секретар депутатської групи «Чернігів» Сергій СОЛОМАХА; журналіст, письменник, почесний голова Чернігівського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь ЧЕПУРНИЙ.

Учасники заходу, зокрема, згадали два спогади учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, які вже відійшли в засвіти:
Валерій САРАНА (1947–2018), голова Чернігівської краєвої організації Народного Руху України (1990–1992), член оргкомітету та делегат Установчого з’їзду Народного Руху України (1989), заступник голови Чернігівської обласної адміністрації з гуманітарних питань (1992–1994), перший директор меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут» (2008–2012):
«Наше особисте знайомство відбулося дещо пізніше у Львові, куди я приїхав у справах Чернігівської крайової організації РУХу. Нас познайомив з В’ячеславом Чорноволом, щойно обраним головою Львівської обласної ради, Михайло Бойчишин (мій друг, нині, на жаль, покійний, який на той час був одним із лідерів Львівського РУХу, і після перших демократичних виборів був обраний головою Шевченківської районної ради міста Львова). Я зараз не пам’ятаю деталі тієї нашої розмови, бо пройшло багато часу, але в основному розмова точилася навколо політичної ситуації на Чернігівщині, та розбудови організаційних структур РУХу.
У подальшому у мене було ще декілька зустрічей з В. Чорноволом. Добре запам’яталось спілкування з В. Чорноволом, коли він їздив Чернігівщиною з агітаційної програмою під час виборів Першого Президента України. У ході виборчої компанії В. Чорновіл об’їздив всі області України. Я був довіреною особою кандидата в Президенти України В. Чорновола по Чернігівській області.
Крайова організація НРУ організувала Чорноволу ряд зустрічей в містах і селах області. Моїм обов’язком було представлення кандидата, ознайомлення з його біографією та головування під час спілкування з виборцями. Виступи В. Чорновола були динамічні, сповнені енергії та логічно вибудовані і нікого не залишали байдужими. Та найчастіше, практично з ранку до вечора, спілкувався з Чорноволом, коли у період з лютого 1997 по травень 1997 р. очолював апарат фракції НРУ у Верховній Раді України У цей час ми готували документи для плідної роботи фракції: забезпечували депутатів нормативними документами та інформаційно-аналітичними матеріалами, займались підготовкою законопроектів тощо.
Він був людиною надзвичайно динамічною та енергійною. Мабуть, саме завдяки його енергії та організаційним здібностям фракція, не дивлячись на свою порівняно невелику чисельність, була дуже впливовою. Я і нині не перестаю дивуватись, як цей чоловік все встигав: і редагувати газету «Час», і керувати фракцією та партією, і бути в курсі всіх політичних, літературних та мистецьких подій. Глибоко переконаний, що загибель В. Чорновола – величезна втрата для України».

Олександр КОТЕНКО (1949–2008), голова осередку УГС, один із засновників Чернігівської крайової організації Руху (1989), член оргкомітету та делегат Установчого з’їзду Народного Руху України (1989), співголова Чернігівської крайової організації Руху (2 лютого – 6 жовтня 1990), член Української республіканської партії:
«Найбільш часто я спілкувався з ним упродовж 1989 року в Києві. В той час я був представником від Чернігівщини у Комітеті з організації I Всеукраїнського з’їзду НРУ. Ми збиралися здебільшого на приватних квартирах. Завжди на цих зустрічах був присутній В’ячеслав Чорновіл. Моє перше враження: людина дуже енергійна, рухлива. Розмовляв він дуже швидко, але це був не той випадок, коли слова йдуть попереду думок, навпаки – слова часто не встигали «наздоганяти» думки та ідеї В. Чорновола.
То був надзвичайно складний період в історії РУХу, який тільки-но народився, ще не став організаційно на ноги. Тому було дуже важливо якнайшвидше провести I з’їзд НРУ, але комуністична антиукраїнська влада на чолі з В. Щербицьким заборонила надавати приміщення для проведення зібрання. Тоді В’ячеслав Максимович терміново з’їздив до Вільнюсу, де через «Саюдіс» домовився, що I з’їзд Руху пройде у столиці Литви. В той же час велись перемовини з секретарем ЦК КПУ з ідеології Л.М. Кравчуком про надання приміщення у Києві. Влада коливалась і ніяк не могла прийняти остаточне рішення. Тому Чорновіл був готовий ще раз їхати у Вільнюс, щоб узгодити це питання. Він буквально заряджав нас своєю енергією. «З’їзд будь-що треба провести у Києві!» – повторював він.
В’ячеслав Максимович, та й всі ми розуміли важливість проведення такого з’їзду саме в Україні. У тому, що I з’їзд Народного Руху України успішно пройшов у Києві – у великій мірі заслуга В. Чорновола. Тому що без його енергії та організаторських здібностей підготовити та провести у такий короткий термін цей дуже важливий для долі України з’їзд було б неможливо. Багато він допомагав цінними порадами нам, представникам областей».

Учасники круглого столу розпочали захід хвилиною мовчання вшанування пам’яті всіх борців за незалежність України та її сучасних захисників, а завершили виконанням Державного гімну України.

Олександр Майшев, член Національної спілки журналістів України

Источник: format.cn.ua