У Корюківському історичному музеї діє виставка післявоєнних вишиваних картин

Протягом кількох тижнів у Корюківському історичному музеї діятиме виставка вишитих картин, які у післявоєнний час створили жінки Корюківки, Холмів, Домашлина, Прибині, Сахутівки, Шишківки, Охрамієвичів, Петрової Слободи та інших сіл району. Колекцію картин працівники музею почали збирати двадцять років тому, повідомляє сайт susidy.city.

Панянки, квіти й екзотичні птиці
Наукова співробітниця музею Катерина Онищук зазначає, що для Корюківщини, як і для усієї України, 50-ті роки минулого сторіччя були особливим часом. В усіх сферах життєдіяльності країни відчувався настрій перемоги, активно велося промислове будівництво, колгоспи почали отримувати перші прибутки. Однак дефіцит товарів і злидні постійно нагадували про себе.

Міста розвивалися за модними тенденціями, які сформувалися ще у 1930-х роках, а село продовжувало жити за архаїчними порядками початку ХХ ст. І хоча після закінчення Другої світової війни розрив між селом та містом почав скорочуватися, та все одно він був дуже великим.
Наприкінці 1950-х років багато жінок у селах і невеликих містах захопилися вишивкою картин.

Вони органічно вписувалися в традиційне оздоблення сільського дому з його рушниками, подушками, підзорами, скатерками. Такі картини часто висіли в оселі над дверними проймами. На вибілених вапном стінах вони виглядали надзвичайно святково.

А з’явилися вишивані картини завдяки великим соціально-історичним змінам. Після боротьби з проявами міщанства у 1920-х роках, уже за кілька десятиліть відбувається реабілітація домашнього затишку.

Мінська типографія ім. Сталіна почала випускати чудові схеми для вишивання, які відразу стали популярними. Як відомо, у кінці 1940-х років радянський народ збагатився трофейними предметами із Західної Європи,серед яких були вишивки, листівки, килими, гобелени, а також схеми для вишивання. Тож білоруська типографія просто передруковувала сторічні німецькі схеми, значно спростивши їх.

Таким чином, українські й білоруські селянки почали вишивати німецькі різножанрові ідилії, квіткові композиції, екзотичні сюжети, як були родом із так званої «берлінської вишивки». Вона була доступною дамам середнього достатку.

Найпоширенішими сюжетами малюнків «берлінської вишивки» були квіткові композиції та пасторальні сценки. Популярною стала «мова квітів», за допомогою якої висловлювалися почуття, про які не можна було говорити відкрито.

Завдяки книгам про природу далеких східних країн, багато зі схем «берлінської вишивки» присвячувалися екзотичним птахам — перш за все, папугам і павичам. Як правило, вони сиділи на гілках дерев або серед квітів. Саме такі картини — павичі та папуги, квіткові композиції, паничі на панянки, пейзажі та побутові сценки — можна побачити зараз у музеї.

Найцікавіші експонати музею
На виставці представлена картина «Оленка» з с. Домашлин. Її сюжет запозичений із німецьких поштових листівок. Свого часу такі баварські картки із зображенням дівчинки та оленя, прикрашеного квітами, були дуже популярні. На жаль, паперової схеми цього сюжету знайти не вдалося.

«Початкові» варіанти цієї картини вишивалися на фабричній канві, на якій уже був нанесений малюнок. Таку продукцію випускало Всеросійське товариство глухих. А вже згодом вишивальниці перешивали сюжет одна в одної, часто при цьому значно спотворюючи першоджерело.

Цікавою є й картина «Лев» із с. Прибинь. Вона теж запозичена із «берлінської вишивки». Радянські вишивальниці 1950-х років, попри відсутність ниток потрібного кольору, намагалися досягти об’ємності та контрастності зображення, ввівши різкий тон або навіть інший колір.

Мінська типографія випускала й схеми репродукцій відомих робіт, за допомогою яких сільські вишивальниці могли доторкнутися до високого мистецтва. Найпопулярнішими були «Три богатирі», «Ранок у сосновому лісі», «Альонушка», «Жовтневе свято у Римі», «Прощання Олега з конем» тощо.

Окрема тема — олені
Вони також з’явилися завдячуючи трофейним німецьким плюшевим килимам. Олені на тлі альпійського пейзажу дуже полюбилися нашим майстриням, які відтворювали їх на подушках, панно і картинах. Такі роботи були поширені в усіх селах Корюківського району.

Є серед післявоєнних вишитих картин і портрети вождів, діячів радянської культури та науки. Такі сюжети були поширені у 1930-х роках і побутували ще немало років. Портрет Леніна, щедро оздоблений квітковою гірляндою, вишитий у Холмах, зараз представлений у музеї.

На виставці також експонуються роботи корюківчанки Лариси Милейко, яка все життя присвятила журналістиці. Одна з найгарніших її картин — «Баядерка», на якій зображена балерина у сукні-троянді, що ніби балансує на колючому стеблі.

Источник: format.cn.ua