До широкої війни чимало людей особливо не задумувалися, до якої церкви ходять. Але російська агресія і нечувана ворожа жорстокість змінює ситуацію, тож прихильників Православної церкви України суттєво більшає. Підтвердження цьому – Великдень, коли українці прагнули освятити святкові кошики саме в українській церкві, багато хто заради цього навіть відстояв у довжелезних чергах. Надалі запит на українську молитву зростає.
Такі зміни особливо важливі в громадах, які розташовуються неподалік ворожого кордону.
Максим Щербина, військовий священник (капелан) почав відправляти служби для жителів Сновської громади, щойно окупантів вигнали з території Чернігівщини.
«У села почали запрошувати мене не дуже давно. І люди в селах хочуть чути богослужіння живою мовою, живу попровадь Думаю, що рушійною силою стала війна. У людей спала полуда з очей. Вони, по-перше, почали називати речі своїми іменами, бо є церква московська. Але ж я не можу сказати, що там всі священники проросійські. Втім там сам дух особливий.
Українська церква завжди була зі своєю паствою та своїм народом. Нині дуже багато капеланів служать в лавах ЗСУ, Державній прикордонній службі, Національній гвардії та інших підрозділах та силових структурах»,- у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначав Максим Щебрина.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Правда про «сільський рай» Чернігівщини: чому міліють молочні ріки і зменшується кількість корів
Підтримка капеланів військовим дуже потрібна.
«Раніше московський патріархат займав панівне становище. І коли приїжджав український священник до людей, чи в військові підрозділи, прихожани казали, що це для них було духовним відродженням, духовною весною. Бо на тих теренах почути проповідь чи молитву українською мовою, зрозумілою і природною для нас, було рідкістю», — розповідає Максим Щербина.
До речі, він переконаний, що кількість прихожан ПЦУ збільшиться, якщо священники будуть спілкуватися з прихожанами.
«Треба пояснювати догматичні, богословські, історичні аспекти. Бо багато людей не знають своєї історії.
Віра передбачає не лише вплив на релігійні почуття, бо тільки це буде маніпуляцією, а вимагає тримати себе в постійному інтелектуальному тонусі, безперервну роботу над собою.
Я бачу, що перспектива є не тільки стосовно молоді, а й щодо бабусь. Ось до храму Івана Воїна, де ми в Чернігові служимо, приходять бабусі, які все життя ходили до московської церкви. Вони просто вражені, бо розуміють, що відбувається на богослужінні. Адже мова для них – доступна. Вони розуміють сутність молитви. Бо це піднесення волі, розуму і почуттів до Бога. А як можна молитися, коли не розумієш, про що молишся?», — зауважує духівник.
–
Спілкувалась Ірина Осташко
