За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ольга Чижик. Суспільне Чернігів"У нас великого рецепту нема. Надо на око понімать. Це все треба робити від душі", — розповідає Ольга Чижик.
Жінка каже, що багато чого з продуктів вони приносять з дому.
Жінки під час роботи. Суспільне Чернігів"Варення несем, он, своє. М’яса, дивіться, дівчата нанесли також свого, молоко теж, масло, он, теж. .. Багато чого ми приносимо з дому. Всі дівочки щедрі у нас. Дружні".
Готові страви продають. Вторговані гроші йдуть на потреби військових.
Наталія Остапенко. Суспільне Чернігів"От сьогодні ми написали, що зібрані кошти підуть на допомогу нашим захисникам. А буває таке, що у нас поранені хлопці в селі є, то і пишемо, що виручені кошти підуть захиснику на лікування після поранення. Буває, люди пончики не беруть, але на благе діло гроші дають", — каже Наталія Остапенко.
Команда тут постійна: 10-14 жінок. Майже всі на пенсії. І майже у кожної хтось на війні. Найстаршій Марії Вовк – 77 років. В неї воює онук.
Марія Вовк. Суспільне Чернігів"Я сама живу, то вдома мені не сидиться. Якось бачимо, що треба робити, те й робимо".
Є в команді й один чоловік — Олександр Наливайко, він рубає дрова.
"Світла нема, ну ми ж на дровах топимо грубу. І все у нас тут по ділу".
Олександр Наливайко. Суспільне Чернігів
Наталія Остапенко ділиться: спочатку вони не вірили, що на їхню випічку в маленькому селі буде такий ажіотаж.
"Ну село маленьке: ми не думали, що хтось буде купувати у нас ці пончики. .. Перша сума була 1650 гривень. Пончики були по 8 гривень. А зараз — по 10 гривень. І зараз у нас уже об’єми більші".
Жінка смажить пончик. Суспільне Чернігів
Смажать пончики, зазвичай, по суботах, коли до села приїздить пересувне відділення пошти.
"Приїжджає пошта. Звичайно, людям – пенсія. І наша Ніна Володимирівна з цими пончиками, пакетиками – і будь ласка".
Ніна Громова цього разу — головна продавчиня.
Ніна Громова. Суспільне Чернігів"Один, два, три, чотири і п’ять. Значить, сто двадцять п’ять і сто – 225 отуди в баночку. Люди розуміють, що треба допомогти. І допомагають, хто чим може і скільки може".
Пончики в коробці швидко закінчуються. Олена Александренко несе ще гарячих.
Олена Александренко. Суспільне Чернігів"Не тільки два, а й три заміси. Просять, усе просять, і не вистачає. Особливо оце як був благодійний концерт. Та й так оце часто ліпимо".
Крім цього, жінки плетуть для військових килимки. Кажуть: робили б щось іще, але на це бракує грошей.
Олена Єзепа. Суспільне Чернігів"Нема у нас в селі спонсорів. Ми б в’язали і сітки. .. Аби у нас хто постачав і сітки, і матеріал. Ну що можемо на свої, зберемося, те і зробимо, відправимо. Все робив би, допомагав. Що можемо, те і допомагаємо", — каже Олена Єзепа.
Читати ще
Читати ще
«Багаті на вітаміни»: особливості пиріжків з буряком та калиною, які ввійшли до списку культурної спадщини Чернігівщини
