Батальйон «Покрова» вже відомий своїми добрими справами. Невтомні його бійці під керівництвом досвідченого комбата, організатора матушки Дар’ї щодня, майже без вихідних, невтомно несуть службу. Жіночими руками сплетено кілометри захисної сітки, яка рятує життя і техніку наших захисників, передано тони харчів. Домашніх смаколиків, необхідного спорядження.
« Для нашого батальйону немає нічого такого, чого б ми не змогли зробити. Є замовлення на сітку – без проблем, необхідні теплі речі — будуть. Пару днів і посилка пішла до замовника…» — розказує матушка Дар’я.
А ще автомобілі, рації, старлінки, прилади нічного бачення та багато чого іншого пройшло через руки матушки та її помічників. А нещодавно до чисельних замовлень захисників додалися ще й «кікімори». Це такий захисний костюм, який використовують розвідники, снайпери, фахівці служб, яким необхідно замаскуватися на місцевості.
«Прохання одночасно нібито й просте, але це пошив, який займає багато часу, — каже матушка Дарія. Взимку наша команда активно плела сітки. Для цього використовували приміщення. Для виготовлення «кікімор» необхідно було виділити теж куточок. Посадити майстра, поставити швейну машинку, розкрійний стіл… Але, головне, необхідно було розставити пріоритети: плести сітку, яку ми вміємо вже виготовляти чи освоювати пошив «Кікімор». Взимку ми надали перевагу сіткам. Як потепліло знову задумалися над виготовленням «кікімор». Хлопці ну дуже їх просили. На щастя, в нашому батальйоні «служить» фахова кравчиня Люда Ободовська. Поговорила з нею. Помітила, як в неї загорілися очі. І результат не забарився. Через кілька днів ми милувалися роботою Людмили».
«Для мене, як професійної кравчині, це був виклик. Замовлення просте, на перший погляд, проте необхідно врахувати всі параметри виробу. Щоб для замовника він був практичний і зручний. Матушка показала фотографію, які вони мають вигляд і каже «спробуй». Я перегортала кучу сторінок в інтернеті, шукала, як вони робляться, на що звернути увагу, радилася з колегами. Ідея виробів з мішковини відпала відразу. Вони незручні й важкі. Саша, наш помічник, дав мені плащ-намет. Я з неї зробила викройку, обшила, обстрочила. До речі, як основу ми взяли спанбонд. Відгук від військових прийшов відразу. «Бомбезно» написали вони матушці. Наш плащ-намет «кікімора» стала першою й унікальною. Для військових це було ноу-хау. Зручна, надійна, легка, — розповідає Людмила Ободовська. — Я дуже переживала, чи сподобається замовнику».
«Окремо дякуємо за «кікімори». Оцінили. Дякуємо. Просили мої хлопці виготовити ще», — таке повідомлення прийшло від захисників на адресу Людмили. Вона й зараз із задоволенням перечитує його. Вірить, що її краплинка роботи наближає перемогу.
«Кікімори» це заслуга всього батальйону «Покрова». Від замовлення до відправлення проходить кілька днів. Людмила Ободовська робить викройки, зшиває й обшиває матеріал, накладає і пришиває основу сітки, а далі «по конвеєру» напівфабрикат надходить фахівцям з плетіння сітки. Тут жіночки нав’язують на сітку клаптики тканини. На прохання військових в’яжуть не густо. Є свої секрети у військових. І виріб готовий до відправлення. На перший погляд, він нагадує ковбойські штани. На зручних ремінцях, щоб регулювати під фігуру і швидке знімання. Враховане все, що необхідно військовому для комфортної служби. А ще для «кікімори» Людмила розробила спеціальний футляр, який самі ж і шиють. До речі, «кікімора» легка, зручна і легко поміщається у рюкзаку.
Пишаються своїми виробами жіночки, з гордістю демонструють останню «кікімору», не нахваляться своєю майстринею.
З травня, військовим вже відправлено майже десяток «кікімор», замовлення є і дівчата намагаються якнайшвидше їх виконати. З нетерпіння вірять в Перемогу і відчувають себе надійним тилом для тих, хто зі зброєю бореться з кровожерливим ворогом.
Джерело: nizhyn.city
–
