У Ніжині продовжують працювати над музеєфікацією пам’ятки історії та архітектури XVIII-XIX століть, відомої як «будиночок Лисянського».
Про це повідомив Олександр Морозов.
Це – унікальна історична споруда, пов’язана з життям і діяльністю в Ніжині козацько-священничої старшинської родини Лисянських, із якої вийшло чимало діячів, котрі обіймали старшинські посади в Ніжинському, Чернігівському, Прилуцькому та Лубенському полках Гетьманщини. Зокрема, відомий навколосвітній мореплавець-дослідник Юрій Лисянський (1773 – 1837).
Нагадаємо, що іменем українця Лисянського на карті світу сьогодні названо сім географічних об’єктів, із них три – на теренах Сполучених Штатів Америки, а його книжки та мандрівні записки є цінним джерелом для вивчення історії, географії та етнографії багатьох народів світу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Ніжині презентували книжку «Морський збірник»
Але цей музей буде не тільки про Лисянського. Це буде драматична розповідь про складний і суперечливий період української історії – про останні роки існування Гетьманщини, про те, як ненажерлива російська імперія поглинала рештки української автономії, централізувала та русифікувала життя українців. Родина Лисянських сповна зазнала на собі всіх «принад» тодішнього життя.
«Ми не збираємося приховувати або «прикрашати» факти життя та діяльності нашого знаменитого земляка. Тут буде показано все: і його дитинство в Ніжині, і навчання у кадетському корпусі на чужині, і служба офіцером на Балтиці та волонтером на Британському флоті, подорожі та пригоди на різних континентах, зустрічі з видатними діячами епохи (зокрема й із «батьком-засновником» США Джорджем Вашингтоном), етнографічні дослідження та географічні відкриття, вимушена участь у російсько-індіанській війні та допомога голодуючим алеутам та ескімосам на Алясці, цькування та утиски по службі та цензурні перепони у виданні книжки, передчасна відставка та «внутрішня еміграція» упродовж 25 останніх років життя, практичне забуття на батьківщині та висока оцінка за кордоном…», – пише Олександр Морозов.
Звісно, наразі це не музей в остаточному його розумінні. Попереду – кропітка праця в архівах і збирання музейних колекцій, капітальна реставрація історичної споруди та пристосування її до потреб сучасного музею, наповнення її інтерактивним обладнанням та аудіовізуальними засобами.
А поки що це історико-культурний простір, який розповідає про життя та побут звичайної ніжинської священничо-старшинської родини середнього статку кінця XVIII-XIX століть.
–
