12 квітня відзначатимуть 250 років від народження Юрія Федоровича Лисянського, який був одним з організаторів та учасників першої в історії колишньої російської імперії навколосвітньої подорожі. Окрім того, шлюп «Нева» під його командуванням прибув до Кронштадта на 13 днів раніше, ніж шлюп «Надія», яким командував Крузенштерн.
Поважна дата не залишиться не поміченою. За інформацією Ніжинської міської ради, аби разом із ніжинцями відзначити день народження мореплавця, до міста завітають ветерани Військово-морських сил Збройних сил України.
«Цього дня відбудеться урочисте відкриття тематичної виставки та нагородження переможців конкурсу дитячих малюнків, приуроченого до цієї дати.
Із нагоди цієї дати виконавчим комітетом Ніжинської міської ради ухвалене рішення щодо виготовлення друкованої продукції, що стане роздатковим матеріалом під час святкування дня народження Юрія Лисянського, а саме: буклетів – «Пам’ятні місця Юрія Лисянського у Ніжині» та «Будинок-музей Юрія Лисянського»; ювілейного конверта з листівкою; поштових марок», – йдеться в повідомленні міськради.
У Ніжині також облаштовують Меморіальний музей Юрія Лисянського.
«Як такого музею у нас іще немає, ми тільки його створюємо. У 2019 році міська рада передала будинок, який колись належав родині Лисянських, під музей. Створений він як відділ Ніжинського краєзнавчого музею і фактично на сьогодні в нас діє тимчасова виставка, бо музей потребує реконструкції, реставрації та пристосування. За довоєнними цінами на це потрібно було 6 мільйонів 800 тисяч гривень. І торік мали розпочинатися реставраційні роботи. Але війна все зіпсувала…
Тому поки що маємо тимчасові виставки, займаємося науковою роботою, проводимо екскурсії для дітей. А як такого, на жаль, музею поки у нас немає», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає Олександр Мороз, науковий співробітник музею Лисянського, філіалу Ніжинського краєзнавчого музею.
У будинку намагаються передати дух епохи, яка панувала за життя мореплавця.
«Окрім будинку, автентичних речей, які належали б Лисянському чи його родині, ми не маємо. Але різні тогочасні речі, які відповідають духу епохи, є.
До того ж, книги Лисянського можна побачити в Музеї рідкісної книги нашого університету. Лисянський свого часу подарував їх бібліотеці Ніжинської гімназії вищих наук. Вони зберігаються донині», – розповідає Олександр Мороз.
Біографія видатного мореплавця
Юрій (Георгій) Федорович Лисянський народився за григоріанським календарем 12 квітня 1773 року в старовинному українському місті Ніжині. Його батько Федір Герасимович належав до старовинного козацького роду, їхнє прізвище зустрічається в козацькому реєстрі ще 1649 року. Засновником ніжинської гілки Лисянських був покозачений шляхтич Степан, який у другій половині XVII ст. оселився у фільварку біля містечка Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині. Батько був онуком Степана і, цілком імовірно, знав свого земляка і ровесника Григорія Сковороду. Федір Герасимович починав військову кар’єру писарем Ічнянської сотні та Прилуцької полкової лічильної комісії. Згодом перейшов до канцелярії до Київської духовної консисторії, де 1760-го отримав сан священника та був призначений настоятелем церкви Івана Богослова в Ніжин. Юрій був шостою дитиною в багатодітній родині.
Старший син Лисянських Іван став священиком. Ананія та Юрія батько віддав на навчання до Морського кадетського корпусу в Кронштадті. Саме тут розпочалася дружба Юрія Лисянського з його однокласником Іваном Крузенштерном, яка пов’язала їх на все життя. Уже в перший рік навчання Юрій засвоїв греблю на шлюпках, на другий рік навчився користуватися вітрилом та румпелем.
У 1788 році розпочалась російсько-шведська війна, а на кораблях Балтійського флоту не вистачало офіцерського складу. Адмірал-колегія постановила достроково випустити з Морського корпусу гардемаринів, присвоївши їм молодше офіцерське звання мічмана. Серед випускників був і Юрій Лисянський, якого направили в ескадру адмірала С.К. Грейга на фрегат «Подражіслав». Бойове хрещення Юрій Лисянський отримав при Гогланді 6 липня 1788 року. В першому бою він заслужив похвалу капітана корабля, який розгледів у молодому гардемарині здібного офіцера.
Після закінчення бойових дій Лисянський протягом трьох років служив на кораблях російського флоту. В 1793 році йому було присвоєно звання лейтенанта. Згодом лейтенанта флоту Юрія Лисянського у складі групи з 16 найкращих офіцерів відрядили для набуття досвіду на британський флот. Протягом шести років він не тільки вдосконалював навички у мореплавстві, але й багато подорожував – до південного краю Африки, островів Карибського моря та Індії, до берегів США, де познайомився з першим президентом країни Дж. Вашингтоном. Лисянський самотужки досконало вивчив англійську мову. В 1799 р. за наказом Павла І, у зв’язку з розривом дипломатичних відносин з Англією і підготовкою союзу з наполеонівською Францією, був терміново відкликаний до Росії. Після повернення додому йому було присвоєно звання капітан-лейтенанта і нагороджено орденом Св. Георгія 4-го ступеня.
На початку ХІХ століття російсько-американська компанія проявляла великий інтерес до створення прямого водного шляху, який би з’єднував столицю імперії й російські колонії на заході Північної Америки. За її фінансової підтримки Адміралтейство призначило керівником експедиції А.І. Крузенштерна, його помічником став Ю.Ф. Лисянський. У вересні 1802 року Лисянський та корабельний майстер Разумов відправились до Англії, де придбали два шлюпи, які на початку червня наступного року прибули до Кронштадту й отримали назви «Надія» та «Нева».
7 серпня 1803 року о 10-й годині ранку «Надія» та «Нева» знялися з якоря з Кронштадтського рейду та відбули в плавання. Юрій Лисянський був капітаном шлюпу «Нева», його команді доручили доставити вантаж у російські колонії на острів Кадьяк та на саму Аляску. Експедиція попрямувала через Балтійське та Північне море до Англії. Перше штормове хрещення «Нева» прийняла в Північному морі, переживши жорстоку бурю, яка пошкодила палубу корабля. Прийшовши до англійського порту Фальмут, де Лисянський мав зустрітись з Крузенштерном, корабель стає на ремонт. На третій день до Фальмута підійшла і «Надія», а 5 жовтня обидва кораблі знялися з якоря і вже 26 листопада перейшли екватор.
Протягом усієї подорожі Ю. Лисянський проводив систематичні наукові спостереження в галузі метеорології, гідрографії, астрономії, географії та етнографії, уточнював географічні карти.
У середині травня обидва кораблі зустрілись на Маркізьких островах. Експедиція зробила 12-денну зупинку, під час не тільки поповнила запаси фруктів та питної води, але й познайомилася з побутом місцевих тубільців-канібалів. Згодом (після 8 червня) Лисянський та Крузенштерн розійшлися біля Гавайських островів. Шлюп «Нева» взяв курс до острова Кадьяк і після важкого плавання досяг берегів у середині липня. Прибувши на американського берега, Юрій Лисянський довідався, що на російському острові Сітка індіанці розгромили укріплену факторію російсько-американської компанії. Артилерія зі шлюпа Лисянського надала допомогу російським промисловикам і союзним індіанцям. Обидві сторони зазнали суттєвих втрат у живій силі, зокрема загинули троє членів екіпажу «Неви». Після проведених переговорів Ю. Лисянського з тойонами (вождями) було досягнуто домовленості й індіанці відступили.
Згодом команда шлюпу «Нева» під керівництвом Ю. Лисянського взяла участь у будівництві нового форту, що отримав назву «Ново-Архангельськ» (тепер місто Сітка, США). Лисянський був прикро вражений ставленням росіян до корінного населення. Юрій Федорович перейнявся співчуттям до тубільців. Він застерігав, що вони невдовзі можуть вимерти, а найбагатший у світі промисел зійде нанівець, «бо жоден з природних росіян не здатний добути навіть бобра».
У вересні 1805 року «Нева» завантажила на борт хутро і вийшла у відкрите море, взявши курс на Маріанські острови. Через кілька днів шлюп впритул підійшов до коралових рифів на Ґаваях, де й сів на мілину. Таким чином Ю. Лисянський відкрив раніше нікому невідомий безлюдний острів, який отримав назву «Острів Лисянського». Неподалік відкрили раніше не позначений на карті кораловий риф. Його Лисянський назвав «рифом Крузенштерна». 3 грудня на рейді Макао відбулася зустріч «Неви» та «Надії», де експедиція успішно реалізувала вантаж хутра.
Щасливо пройшовши Зондську протоку, шлюпи вийшли до Індійського океану і вже в квітні дійшли до мису Доброї Надії. Тут кораблі в тумані загубили одне одного. «Надія» направилась до острова Святої Єлени, де кораблі мали зустрітись. На острові І. Крузенштерн дізнався про початок війни росії з Францією і прийняв рішення повертатися не через протоку Ла-Манш, а обігнувши Англію з півночі. Лисянський теж вирішив змінити маршрут. Він задумав дуже сміливий план: не заходячи в жодну гавань, іти просто до Англії. Свого капітана підтримав увесь екіпаж, який знаходився в морі понад трьох місяців, але запасів провізії та питної води було достатньо для такої подорожі. Таким чином шлюп «Нева» під командою Юрія Лисянського пройшов за 142 дні 14 тисяч миль з середньою швидкістю 4,2 вузла, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель з Європи не ставив подібних рекордів у швидкості плавання.
Пробувши 2 тижні в Портсмуті на стоянці, «Нева» попрямувала додому, ставши на рейді Кронштадту 5 серпня 1806 р… Через два тижні по тому, 19 серпня, сюди прийшла і «Надія». Так завершилася перша в історії колишньої російської імперії навколосвітня подорож.
Після звершення експедиції Ю. Лисянський деякий час служив на кораблях Балтійського флоту та готував до друку спогади про навколосвітню подорож. Але чиновники військового відомства та цензури впродовж трьох років гальмували видання книги Ю. Лисянського, мотивуючи тим, що вона містить «чимало погрішностей проти правил російського нарєчія». (У той самий час аналогічна книга А. І. Крузенштерна була видана за державний кошт російською та німецькою мовою). 1809 року, отримавши остаточну відповідь, що «у такому вигляді книга надрукована за казенний кошт бути не може», капітан І рангу Юрій Лисянський подав рапорт про відставку і став готувати книгу до друку власним коштом, у 1812 році видрукував книжку власним коштом — два великі томи і великий альбом карт експедиції, а через два роки вийшла у його власному перекладі в Англії.
У цій книзі Лисянський постає не тільки як досвідчений мореплавець, але й видатний дослідник земель, про які європейці дуже мало знали.
Згодом автор привіз у рідне місто і передав до бібліотеки гімназії вищих наук, яку заснував на початку XIX століття князь Безбородько і де згодом навчався Микола Гоголь. Книжка збереглася, вона – у відділі рідкісних видань Ніжинського педагогічного університету. Другий її примірник, теж привезений автором, є в бібліотеці Харківського національного університету імені Каразіна.
Помер Юрій Лисянський 6 березня 1837 року в Петербурзі і був похований на цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Пам’ять мореплавця увічнена в Україні: на центральній вулиці Ніжина поруч з церквою Івана Богослова та будинком протоієрея Федора Лисянського стоїть пам’ятник мореплавцю, є в Ніжині й вулиця Лисянського. В батьковому будинку знаходиться Меморіальний музей Юрія Лисянського.
У 2019 році у видавництві «Темпора» перевидано спогади Юрія Федоровича «Навколосвітня подорож на шлюпі «Нева» (1803—1806)»
Василь Вельможко, голова Одеського міжрегіонального об’єднання письменників-мариністів
–
