За інформацією: Суспільне Чернігів.
Меморіальні таблички Владиславу Тагаєву та Дмитру Горнову на фасаді ліцея у Ніжині, де вони навчалися. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
12 вересня на фасаді Ніжинського ліцею відкрили меморіальні дошки на честь Дмитра Горнова та Владислава Тагаєва, які там навчалися. Вшанувати пам’ять загиблих військових прийшли рідні, друзі та викладачі навчального закладу. Капелан отець Сергій освятив пам’ятні таблички та подарував донькам Дмитра Горнова хрестик та військову панаму.
Дмитро Горнов народився 28 червня 1994 року в місті Дніпрорудне Запорізької області. Через деякий час його родина переїхала до Ніжина, що на Чернігівщині. Тут він навчався у школі №1, після закінчення якої вступив до природничого класу Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради.
Меморіальна дошка Дмитру Горнову на фасаді ліцею, де він навчався. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Людмила Кошова, яка працювала педагогом-організатором, коли Дмитро вчився у ліцеї, згадує:
"Його очі завжди світились добротою і якоюсь такою відкритістю. Дімочка був активним, харизматичним, веселим та оптимістичним, ведучим усіх ліцейських свят".
Дружина загиблого Дмитра Горнова Вікторія (праворуч) на відкритті меморіальної дошки. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
У 2018 році, після закінчення Ніжинського державного університету імені Гоголя, Дмитро переїхав до Чернігова, де долучився до команди Суспільного.
Дружина загиблого Дмитра Горнова Вікторія разом із доньками під час відкриття меморіальної дошки. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Дмитро працював не лише звукорежисером: вів програму, присвячену музичній освіті дітей "Грати чи не грати?" на "Українському Радіо Чернігів". Також разом із колегами долучався до створення фільму "Битва за Чернігів".
З червня 2023 по лютий 2024 року Дмитро працював оператором програмного забезпечення в IT-компанії Realwiev, а згодом — оператором цеху варіння пива на чернігівському підприємстві ABinBev.
Мати загиблого Владислава Тагаєва поряд із меморіальною дошкою сина. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Друг та кум Дмитра, Павло Кисіль, згадує:
"Він закохував у себе всіх, хто з ним знайомився. Я не знаю нікого, хто б пошкодував, що його знав. Діму дуже дратувала некомпетентність, тому він постійно навчався, розвивався і рухався по кар’єрі. Цей світ став гіршим без нього".
У квітні 2024 року Дмитра мобілізували до Збройних сил України. Військовий вишкіл він пройшов у Великій Британії. У березні 2025 року став інструктором, а в травні отримав звання молодшого лейтенанта та очолив взвод 158 окремої механізованої бригади.
21 червня 2025 року Дмитро Горнов загинув на Сумському напрямку під час бойового завдання, внаслідок російського удару керованою авіабомбою. 3 липня військового поховали на кладовищі у Ялівщині. У нього залишилися дружина, дві доньки та дідусь.
Владислав Тагаєв народився 18 липня 2002 року в Ніжині. Тут він і виріс, навчався у Ніжинській загальноосвітній школі №17, після закінчення якої вступив до історичного класу Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради.
Меморіальна дошка Владиславу Тагаєву на фасаді ліцею, де він навчався. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Класний керівник Владислава у ліцеї Вікторія Диченко згадує:
"Я пам’ятаю Влада як завжди усміхненого хлопця, який сидів за задньою партою. Він був дуже спортивним і активним. Він був з тих, хто не боявся боротися за правду і ставити незручні запитання".
Дитячі та юнацькі роки він присвятив спорту: займався бойовим самбо, боксом, кікбоксингом, муей-тай, панкратіоном, хортингом і козацьким двобоєм. Здобував перемоги та неодноразово ставав призером спортивних змагань.
У червні 2023 року Владислав Тагаєв долучився до Збройних сил України. Служив у підрозділі спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України "Артан". Мав позивний "Форсаж".
Люди вшановують пам’ять загиблих бійців. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
За інформацією з офіційної сторінки спецпідрозділу у Facebook, для Владислава пріоритетом було життя побратимів. На службі він надавав медичну допомогу, виявляв мінні поля, не позначені на картах, чим неодноразово рятував життя своїм побратимам.
5 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині Владислав Тагаєв загинув. Поховали військового 18 вересня 2024 року в Ніжині.
На вшанування пам’яті Владислава Тагаєва за ініціативи спецпідрозділу ГУР Міноборони України «Артан» створили документальний фільм "Форсаж: швидкий і лютий. Історія ВОЇНА", що об’єднав спогади його побратимів.
Читати ще
Читати ще
Понад 123 тисячі поховань провели на кладовищі «Яцево» у Чернігові
