Приказку «Весняний день рік годує» видумали недарма. Бо це дуже гаряча пора, коли селяни саджають картоплю й іншу городину.
Чи вигідна нині ця справа, чи посадили люди вже свої наділи та чи завдали клопоту весняні заморозки, дізнавалися в громадах.
Володимир Павленко, голова Березнянської громади
Люди, які торгують картоплею, посадили її раніше, мабуть, ще у березні. Ці люди торгують картоплею в Чернігові.
А взагалі люди вже городи запорали, вже картопля і посходила, і встигла приморозитися, то відходить.
Торішню картоплю купують по 10 гривень за кілограм. Вирощувати картоплю на продаж за таку ціну – вигідно. Ціна солярки вподовж останніх 3-4 років залишається на рівні, ну, може хіба в межах до 5 гривень зросла. Три-чотири роки тому за кілограм картоплі пропонували три гривні. А нині – 10. То за такої ціни ті, хто займається картоплею, справді отримують прибуток.
Юрій Дахно з села Москалі
Цьогоріч через надмірну, порівняно з минулими роками, кількість вологи садити було дещо проблематично. Де вищі городи – там посадили, а низькі – пізніше. Садимо також менше ніж літось. Займаємося городництвом лише для себе, аби бути впевненими в якості врожаю. А вигоди тепер нема навіть тим, хто раніше займався цим для продажу. Ринок збуту зменшився або його взагалі нема.
Нічні заморозки далися взнаки. Місцями поприхоплювало картоплю, кабачки, виноград… Не накривали і не протистояли, сподівалися, що обійдеться.
У минулі часи, пам’ятаю, як димом окурювали сади перед сходом сонця. Дучки з гарбузами, огірки накривали листям реп’яхів, подеколи тканими доріжками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині затримали 24-річну наркоторговку, яка розповсюджувала амфетамін
Олександр Артюшенко, староста Тур’янського старостинського округу
Городи позасівали, але цьогоріч із оранкою було трішки проблематично, бо не щороку трапляється погодна аномалія: води було дуже багато і городи «плавали». То в кого городи на буграх, повиорювали, позасівали та позасаджували. А є деякі люди, в кого навіть цього тижня виорювали городи та саджали картоплю.
Господарям, які посадили городи раніше, морози дійсно наробили клопотів, бо картоплю, в кого посходила, трішки морозець прихопив. Люди намагалися її трохи зберегти, маю на увазі, землею трохи прикидали, окучували трішки, але все одно потроху підмерзала.
Але якщо брати загалом, то ситуація не є критична і цілком допустима, бо щороку таке трапляється. Але виноград, наприклад, горіхи в кого з людей порозпускалися, то примерзли. Шкода, бо приморозило добре. І ти його ніяк не вбережеш і не накриєш.
Люди, як завжди, городи позасівали та позсаджували. Хто яру пшеницю сіяв, хто овес, картоплю саджав. Тож працюємо, як і щороку.
Може, між собою люди домовляються, хтось комусь продасть трішки картоплі або купить собі на посадку нових сортів. Бо посівний матеріал треба трохи змінювати. А так масово люди нікуди не вивозять і не продають. Загалом домогосподарства, які садять небагато – 10 соток чи 15, не продають.
У нас одна людина займалася картоплею, але останні два роки через нинішню ситуацію закинула цю роботу. Бо невигідно і нема куди її реалізовувати.
Хоча на початку весни до нас приїжджали закупівельники. Не дуже ажіотаж був великий, щоб люди масово реалізовували. Бо й особливого надлишку не було картоплі в людей.
Але люди ці приїжджали, стояли в центрі села. І ціна на картоплю, порівняно з іншими роками, нормальна була. Бо років два тому купували картоплю по 3 гривні за кіло, ніхто такої ціни, як нині, не хотів давати. Цьогоріч, кажуть, і по 12 гривень купували. Для сільського населеного пункту це доволі непогана ціна.
Розсаду помідорів, перців уже повисаджували люди і я також, нехай росте.
Дай Бог, щоб тільки ситуація з війною не погіршувалася. Як будемо живі-здорові, то все й врожаї будуть. Колись покійний дідусь казав: «Усе можна пережити, аби не було війни», бо він застав Другу світову війну. А я тоді не розумів значення його слів: яка ще війна?! А тепер розумію прекрасно, навіть більше ніж треба.
Ірина Осташко
–
