У селі Забілівщина Ніжинського району – свої неповторні традиції й обряди, яких дотримуються споконвіку. Серед них – випікання весільного короваю по-давньому, «з соснами».
Весілля – напевно, найголовніша подія в житті родини. Головний атрибут весілля – коровай, який роздають дружби, коли гості обдаровують молодят. Є повір’я: що більший коровай і що більше в ньому «сосон», тим більший буде достаток у молодої сім’ї.
Колись коровай пекли не просто як хліб. То була велика святиня, символ любові, злагоди й добробуту. Від самого ранку в хаті збиралися найщасливіші жінки, щоб своїми добрими серцями й чистими думками передати хлібу благословення. Замішували тісто в тиші, з молитвою, на білому борошні, з медом, молоком і яйцями, щоб життя молодих було солодке та щедре.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Били по енергооб’єкту та вежах мобільного зв’язку: Чернігівщина під ворожим обстрілом
Коли тісто підходило, з нього ліпили голубів, квіти, колоски – все, що символізує щастя. А головною окрасою короваю ставали «сосни». Це були справжні гілки клена заввишки метр-півтора. Їх обкручували тонким тістом, щоб дерево і хліб з’єдналися в одне – як символ єдності землі й людини. Зверху на ті «сосни» ставили пташок із тіста – уток, які символізували любов, вірність і мир у родині.
Коровай обережно саджали в піч, розпалену сухими дровами, що тріщали, наче благословляли. І коли він підрум’янювався, ставав золотистим і запашним, уся хата наповнювалася атмосферою свята. Коровай ставили на рушник, прикрашали барвінком і квітами, а «сосни» гордо здіймалися вгору – мов благословення на довге та щасливе життя.
Так народжувався справжній весільний коровай – окраса, гордість і серце давнього українського весілля.
Джерело та фото: Обласний центр народної творчості
–
