Представники Національного музею історії України показали, як виглядає срібна чаша кінця ХІІ–ХІІІ століть.
Про це йдеться на сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.
Цей артефакт походить зі знахідок на перетині сучасних вулиць Ремісничої та Івана Мазепи у Чернігові. Чашу знайшли випадково під час будівництва у1957 році.
Чаша округла на піддоні. На золоченому денці — карбоване зображення юнака в короні, який грає на арфі, та дівчини, яка слухає його, притуливши пальця до вуст. Пару оточують птахи та звіри. Тулуб чаші поділено на 12 опуклих лопатей, зображення на яких чергуються. На 6 лопатях карбовані великі парні зображення левів, грифонів та сиринів, доповнені невеличкими парними зображеннями птахів, зайців та собак (чи вовків). Вони чергуються із лопатями, на візерунчастому черненому тлі яких у зірчастих медальйонах розміщено гравіровані зображення вершників зі списами та вершників-лучників. Списоносці – з непокритими головами, їхні стани підкреслено пасками, на ногах можна помітити остроги. В лучників, які стріляють «парфянським» способом, головні убори з навершям, характерні тюркські коси, ледь спущені паски, що підкреслюють живіт. Під зображеннями вершників розташовано фігурки левів, грифонів та птахів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Водичка – чудова, а от пляж – не дуже»: чернігівці – про відпочинок на міському пляжі «Золотий берег» (Відео)
В основі сцени, зображеної на денці, ймовірно, іконографія царя-псалмотворця Давида та Мелодії, характерна для візантійських псалтирів. Також існують тлумачення цього епізоду як сцени з візантійського епосу про героя Дигеніса Акрита та як зображення Давида та Вірсавії, нащадками яких себе вважала кілікійська правляча династія. Якщо справедливе останнє припущення, коштовний посуд могли виготовити з нагоди певної урочистої події: коронації або шлюбу. Щодо зображень сцен із вершниками, їх можна вважати як батальними сценами, так і сценами полювання.
На нижній частині піддона прорізано напис «НАУМЪ» та ряд паралельних рисок. Особливості напису свідчать, що його нанесено не раніше середини ХІІ століття.
Аналогічну чашу виявили 1925 року поблизу с. Вільгорт у північному Приураллі. Особливості цих чаш дозволяють припустити, що їх виготовлено там, де стикалися візантійська, вірменська, іранська, сельджуцька та західноєвропейська художні традиції. Таким місцем могло бути Антіохійське князівство хрестоносців або ж вірменське Кілікійське королівство.
–
