Мабуть, найбільше карантин позначився на роботі культурних закладів і їхніх працівниках. Якщо точніше, то навіть нині – в завжди гарячий період новорічно-різдвяних свят – вони обділені увагою своїх глядачів. Через заборону на масові заходи. Тож чим зараз займаються артисти та які плани будують – в інтерв’ю з Сергієм Сулімовським, солістом Обласного філармонійного центру, заслуженим артистом України.
Пане Сергію, розкажіть про реалії роботи артистів під час карантину?
На роботі філармонійного центру коронавірус сильно позначився і по кишені теж вдарив. І творча праця призупинилася. Були деякі намагання до Нового року зробити онлайн-концерт спільно з військово-музичним центром. Але в такому разі важко дотримуватися карантинних вимог, зокрема щодо дистанції та інших.
Але однаково намагаємося не тупцювати на місці. На днях записали для YouTube відео на пару пісень і привітання разом із телебаченням. Тобто нагадали про себе. Сьогодні, до речі, був захід – вітали учасників їхньої технічної виставки чи презентації в «Чернігівській політехніці».
А Новий рік поки по-сімейному з дружиною відзначати плануємо. Може, хтось із друзів зайде на вогник.
До речі, коли зрозуміли, що вокал – це ваше покликання?
Коли взяв до рук гітару та почув виступи групи «Кино», «Чайф», «Арія», «Крематорий», «Гражданская оборона». Такі пісні подобалися, їх тоді виконували під гітару у дворі. Навіть у мене зберігся запис на касеті – в підвалі записували. Це мені було років 16.
А в дитинстві ходив на гурток у Палац дітей та юнацтва, там у ВІА виступав. В училищі також був вокально-інструментальний ансамбль. Тож концерти давали.
У підземному переході працювали після закінчення училища. Навіть стаття десь у мене є «Зірка підземного переходу».
А в філармонійному центрі працюю з 2002 року.
.
Яка музика вам до душі?
Мені рок подобається.
Але ж ви не роковий виконавець…
Чому? В мене гурт був роковий – різнопланового напрямку. І панк-метал, і хард-рок вживу виконували. Щоправда, гурт цей давно розпався.
Мені під силу і класичне виконання композицій, і популярне. А ось джаз якось не підходить мені.
У філармонії виконую всі естрадні пісні, які потрібні для програми. Це робота така в мене. Але ж пісні, звісно, обираю хороші, що під голос мій підходять.
Які у вас плани і чого хотілося б у творчому розвитку?
План у мене зараз один. Ще коли навчався в училищі, мені треба було вивчити вірш Лесі Українки «Contra spem spero!». Я написав на нього музику. А мій знайомий зробив аранжування. І так непогано воно вийшло. І ось недавно ми переписали фонограму, переаранжували, і я хочу цю пісню випустити в YouTube, звісно, зареєструвати, щоб не було проблем з авторськими правами, та зняти кліп.
Як зараз артистам без глядачів?
Дуже сумно. Бракує спілкування, адреналіну. Заряду як такого немає, роботи, репетицій. Усе зупинилося. Навіть репертуаром не займаюся, бо в мене зараз мама хворіє. То її доглядаю, допомагаю. Раніше маршрут був дім-мама-робота, а зараз дім-мама-і-знову-дім. Хоча є і свої плюси, більше часу проводжу зі своєю дружиною. Бо раніше постійно чув запитання: «Коли вдома будеш?».
Із якими сподіваннями зустрічаєте Новий рік і чого хотіли б побажати своїм шанувальникам і всім чернігівцям?
Хочу побажати, щоб у новому році нарешті зупинилась коронавірусна напасть. Щоб ця чорна смуга для нас минула. І її змінила біла, причому надовго. Бо вже дуже працювати хочеться. Також усім хочу побажати, щоб не хворіли, дбали про своє здоров’я, приділяли увагу рідним людям, любили одне одного, були поруч, зідзвонювалися і всього тільки найкращого і найпозитивнішого.
–
Ірина Осташко
