А ще – ініціатор створення першого народного дисадка у Києві, літніх дитячих санаторіїв, першої дитячої університетської клініки у Харкові з відповідними лабораторіями та діагностичними кабінетами, педіатричних кафедр у Харківському, Дніпропетровському, Київському медінститутах.
Це – Іван Віссаріонович Троїцький, доктор медицини, професор, поліглот (володів 14 мовами), все своє професійне життя присвятив вивченню та лікуванню дитячих хвороб. Народився у с. Радуль (нині Чернігівський район) у багатодітній родині священнослужителя місцевої церкви. Почав навчання у початковій школі при церкві, далі – у Чернігівській гімназії, після закінчення якої навчався на медфаці Київського університету. Отримавши медичну освіту, працював земським лікарем у селах Чернігівщини.
Саме стан лікування дітей у селах, особливо від інфекційних хвороб, велика кількість дитячих смертей із-за невчасно наданої меддопомоги стали вирішальними у подальшій його діяльності та виборі педіатрії основним видом своєї медичної практики. Багато чого у цій галузі медицини – педіатрії, яка на той час не мала належного розвитку , — І. Троїцький здійснив вперше і першим у нашій державі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У латвійському парламенті відкрили виставку з малюнками дітей з Чернігова (Фото)
Крім педіатричних кафедр у медвузах, дитячих санаторіїв, 1-х посібників з педіатрії в Україні «Курс лекцій про хвороби дитячого віку» (1887 р.), «Учення про дитячі хвороби» (1908, охоплює період за понад 2 тис. р.), «Гігієна дитячого віку» (1912 р.), у його доробку понад 150 наукових праць, де відображені майже всі активні проблеми педіатрії к. ХІХ – поч. ХХ ст. Він також першим звернув увагу на необхідність проведення на державному рівні низки заходів з охорони здоров’я матері та дитини, вимагав включення у штат посади лікаря у школах, посилення організації шкільної гігієни.
Був засновником ряду благодійних товариств з надання допомоги хворим дітям та боротьби з дитячою смертністю, денних притулків для дітей робітничого класу (прототипи т.зв. «продльонок» у школах), створював товариства педіатрів, ініціював роботу закладів «Крапля молока» з видачі знезараженого коров’ячого молока родинам, де діти були на штучному вигодовуванні ( у подальшому — т.зв. молочних кухонь, які існували у Рад.союзі не одне десятиліття). При цьому малоімущі сім’ї молоко отримували безкоштовно.
Брав участь у багатьох медичних заходах, у т.ч. й міжнародних, де постійно звертав увагу на необхідності посилення боротьби з дитячими інфекційними хворобами. Майже півроку на громадських засадах (без оплати) читав лекції для студентів у Київському медуніверситеті. Неодноразово підвищував свій фах закордоном. Його напрацювання у педіатрії стали відомими за межами держави. Разом із європейськими колегами він був одним з організаторів 1-го Міжнародного конгресу педіатрів у Франції (1912 р.) 1920 – 1923 рр. жив та працював у Катеринославі (Дніпрі): завідував кафедрою педіатрії Катеринославського медичного інституту.
У 1923 р. у цьому місті помер та похований.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами «Сіверянського літопису», Національної наукової мед бібліотеки Україні, Дніпропетровського державного медуніверситету, wikipedia
