За інформацією: Суспільне Чернігів.
Валерія Молибога після чернігівського конкурсу краси. Особистий архів Валерії Молибоги"Коли я зрозуміла, що такі конкурси не мають перспективи, і вони не мають стосунку до модельного бізнесу, я зрозуміла, що треба шукати модельну агенцію".
Згодом Валерія отримала перші модельні контракти, а паралельно з тим мала наполягання родини здобувати освіту. Дівчина на відмінно закінчила школу, вступила до чернігівського "Політеху" на комп’ютерну інженерію. Паралельно на другому курсі заочно вчилась у Педуніверситеті на спеціальності "англійська мова".
Валерія Молибога під час одного з чернігівських конкурсів краси. Особистий архів Валерії Молибоги"І в цей момент у 2015 році отримала свій перший контракт в Мілан. І, що думаєте, я залишила «Політех». Як зараз пам'ятаю декана із замдеканом. Декан: «Лєро, в тебе у Теорії кілець, яку складно скласти, немає хвостів. Їзди на свої контракти, але довчись». А замдекана в той час: «Дівчина знає, чого хоче, не чіпай. Підписуй документи, нехай іде»".
Мода в Мілані
Бувши 19-річною дівчиною, Валерія вперше поїхала до світової столиці моди — Мілану.
"Я зі звичайної сім'ї. Пам'ятаю, що батьки в когось в борг брали кошти, щоб мене зібрати. Бо треба було купити спеціальний чорний одяг для кастингів. Навіть валізу мені треба було купити, щоб відправити. Коли приїхала в Бориспіль, в автобусі познайомилась з дівчинкою, яка згодом стала моєю майбутньою сусідкою та найкращою подругою. Вона киянка, їй тоді було 16 років і це був її далеко не перший контракт. Вона мене тоді заспокоювала".
Фото Валерії Молибоги на одному з кастингів у Європі. Особистий архів Валерії Молибоги
Про свою роботу у Мілані тоді Валерія розповідає так:
"Я приїжджаю в агенцію, мені дають мапу надруковану і кажуть: «Ось тут твоя точка. Це твій дім, ось – агенція. Ось тобі лист із кастингами й чорно-білий телефон. Йди». І в мене в руках лист із кастингами, великі бренди. Я взагалі не знаю як себе презентувати, панікую. Попри те, що вивчала наполегливо десять років англійську з репетиторами, не можу заговорити. Потім ти починаєш потихеньку працювати, і тобі кожна робота здається чимось неймовірним, стільки дівчат, так цікаво, все зовсім по-іншому. А ще сам Мілан… Він для мене чимось схожий на наш Чернігів. Він такий маленький, затишний, камерний, люди дуже привітні, вони одразу хочуть з тобою потоваришувати, щось розповісти. Я казала тоді мамі, що буду тут жити. І я це сказала у 2015 році, а переїхала сюди у 2021-му".
У шкільному віці зрозуміла, хто такі росіяни
Ще до початку російсько-української війни Валерія Молибога мала контракт із московською агенцією. Її тоді помітили російські скаути, які їздили Україною та знаходили дівчат для модельних агенцій.
Валерія Молибога з колегами у рекламній зйомці зимового одягу. Особистий архів Валерії Молибоги"Коли я туди приїхала, я вперше почула, що білорус — це «бульбаш», азербайджанець — це «азер» або «хач». Я, як вони називали, «холоп» чи якось так, чого я ніколи не чула раніше. Я вперше зіткнулася з тим, що в них таке ставлення є до інших націй. І коли у 2014 році розпочалась війна, ставлення до нас було ще інше. Я зрозуміла, що мені треба шукати інші шляхи, щоб знайти агенцію в Україні. Хоча на той момент я вже почала робити тижні моди, які в Україні не оплачувалися на той час. І я дуже рада, що не залишилася. Бо є українські моделі, які до повномасштабної війни там були, мали кар'єру. Є такі, які залишились, ми знаємо цих людей, які просто моделі-ждуни. Але є росіяни, які пишуть і просяться до української агенції? І ти просто втомлюєшся пояснювати людям, що є різниця".
Повномасштабна війна і моделінг
У лютому 2022 року Валерія мала приїхати до Чернігова, але з’явились зйомки для одного італійського бренду. І з одного боку – усмішка перед об’єктивом, з іншого – переживання за своїх рідних у вже напівоточеному Чернігові, мітинги в Мілані, волонтерство та пояснення італійцям, хто такі росіяни.
"Я була в стані нерозуміння, що відбувається. І ти маєш ще пояснювати італійцям, що відбувається, чому так сталося. Італійці проросійські в деяких моментах звикли до слів «Росія – це мощь». І ти пояснюєш їм, що таке Росія, що вони бідно живуть, що вони напали. Так, ти бачиш просто колосальні гроші, які є у Москві, у Санкт-Петербурзі. Все інше – просто жах".
Валерія Молибога під час антивоєнної акції в Європі. Особистий архів Валерії Молибоги
У цей час у Валерії "згорає" контракт у Лондоні, вона втрачає візу. Має летіти у Південну Корею, бо ж контракт був підписаний заздалегідь і його порушення нестиме за собою штраф.
"Там я вперше зіткнулася із Z-моделлю. Тобто людиною, яка з молоком матері увібрала в себе пропаганду. Вона казала: «Яка взагалі війна, це ми захищаємось від американців». І я живу з нею в одній квартирі. Я ставила їй питання, просто щоб зрозуміти, що у неї в голові. Людина повністю у пропаганді. І була з нами білоруска, яка була за Україну. І коли прилітало щось до Білорусі, вона казала: «Правильно, нам так і треба, бо ми винні»".
Разом з тим, Валерія Молибога підкреслила, що досвід був різний. Представники агенцій у різних країнах розпитували про Україну, організовували роботу так, аби не перетинати Валерію з росіянками.
Росіянки у світі моди
За словами Валерії Молибоги, російські моделі продовжують бути на показах. Вони відмовились від російського громадянства, намагаються вийти заміж та змінити паспорт. Ті моделі, які мали візи до повномасштабної війни, заїжджають до Європи безперешкодно.
Валерія Молибога. Особистий архів Валерії Молибоги
За спостереженнями українки, багато агенцій починають брати менше росіянок, надаючи пріоритет українським моделям.
"Є великі бренди, які не вдумаються на тому кастингу, хто звідки, яке в кого громадянство. Це великий потік, на кастингу може бути 500 дівчат. З них беруть 100. І вони не перевіряють, хто звідки".
Втім, модель підкреслює, що серед облич великих брендів росіянок стало менше.
Про батька та його загибель
Вересень 2025 року. Валерія з мамою та двоюрідною сестрою перебувають у відпустці, яку дівчина планувала за рік. У цей час її тато, Сергій Молибога, який працював водієм, саме навчався як керувати спецмашиною з демінування.
"Він казав: «Я буду казати своїм онукам, що я докладав зусилля, щоб захистити Україну»", — згадує дівчина.
4 вересня, через удар російської ракети по околицях Чернігова, Сергія Молибога не стало. Першим рейсом Валерія з мамою їдуть до Чернігова…
Зараз вони продовжують годувати безпритульних собак, як це робив батько. Успадкувавши його характер, Валерія продовжує робити свою справу та викладатись на роботі сповна.
"Мені здається, що він був з роботою до останнього. Щось покращити, якісь курси пройти. У нього завжди було це авто. Мені сказали, що це було в нього з дитинства, коли дядько навчав його їздити. Як і я з дитинства казала мамі, що буду моделлю, коли дивилась Fashion TV. І до сьогодні я не планую зупинятись".
Приклад для інших моделей
Нині Валерія Молибога не лише модель, а й букер – людина, яка займається організацією роботи та кар'єрним просуванням 30 моделей у Києві. Вона навчає моделінгу, і тому як співіснувати з росіянами у цій сфері.
Валерія Молибога під час одного з модних показів. Особистий архів Валерії Молибоги"Росіян багато в Європі. І вони є в моделінгу так само як у будь-якій професії. І чим більше буде тиску на одну людину, навіть якщо одній людині стане ніяково від того, що її країна когось вбиває, або вона змінить думку – це вже буде великою роботою. І, попри санкції, вони все одно вилазять через Білорусь, Литву, намагаються якось обдурити, отримати інший паспорт. І серед них є такі, що продовжують кричати «Вперед, Росія» в Європі, а ти з ними маєш працювати. І наші дівчата інколи ставлять їх на місце. І, як ми кажемо дівчатам, навіть, якщо ми робимо маленький крок просто ігноруючи людину, говоримо українською за кордоном – це вже допомагає. Тому що ця людина розповість іншій людині. Спрацює сарафанне радіо, і вони розумітимуть, що їм тут ніхто не радий. І я багато разів бачила, як росіяни групуються. Європейські ж моделі намагаються тягнутися до українських".
Місце сили у Чернігові
Місце сили для Валерії у Чернігові – це багаторічний дуб у міському парку поруч зі стадіоном. Та й загалом рідне місто надає їй сил.
"За найпершої нагоди приїхати до Чернігова я взяла з собою чоловіка. Мені було все одно: «шахеди», немає світла. Головне, щоб Чернігів стояв. Це старовинне місто з неймовірною історією. Ще у 2022 році я молилась, щоб вони не зачепили церкву чи якусь історичну пам'ятку. Бо ці шакали не розуміють, наскільки ми є початком взагалі Київської Русі, їх ще не було тоді навіть на тих болотах. Тому для мене і наразі Чернігів – це місце, в якому я відчуваю, як наповнюється коріння, як у цього дуба".
Читати ще
Читати ще
Поранення було в серце: Сергій Молибога — один з двох загиблих від ракетного удару РФ біля Чернігова 4 вересня
