Нині найбільша мрія всіх українців – це перемога у війні та мир у нашій державі. Між тим, минають роки боротьби й опору, а бажання українців наразі не справджуються.
Водночас настання Нового року завжди несе сподівання на краще. Тож чи варто очікувати на настання миру в 2025 році, з’ясовували з Сергієм Бутком, відомим чернігівським істориком, представником Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Пане Сергію, чи варто очікувати на настання миру в Україні в нинішньому 2025 році?
Відповідь дуже проста. Я не міряю наближення до Перемоги та переможного миру часовими мірками, тому що є серйозні завдання, які ми маємо виконати всередині країни стосовно підвищення ефективності управління держави на всіх ланках, боротьби з корупцією. Потрібно, щоб Україна була єдиним воєнним табором. Треба розвивати військово-промисловий комплекс, вирішувати питання і проблеми, які виникли та які зараз наявні у Збройних Силах. Їх уже вирішують, але потрібно чітко зрозуміти, в якій черговості та які завдання треба вирішувати. Важливе водночас також врахування зовнішнього фактору.
А він для нас – доволі позитивний, бо є коаліція рішучих. І Сполучені Штати Америки, хоч би які там вирували пристрасті, навіть змушені підтримувати Україну, причому серйозно. Хоча все це відбуватиметься настільки феєрично, що я радив би людям запастися заспокійливим.
Потрібно вирішити власні питання, бо від цього залежить наша здатність досягнути будь-яких результатів. Усе залежить від міцності тилу. Важливо, щоб тил, армія та фронт були єдині. І от над цим зараз якраз і триває робота. Робляться помилки, виправляються…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це вже не перший обстріл за добу»: у Семенівці ліквідовують наслідки ворожої атаки
Але ж боротьба з корупцією, до прикладу, триває впродовж усієї історії нашої держави…
По перше, корупція – це спадщина від російської імперської політики, тому що в російській імперії в усі часи одним із головних стовпів була корупція. По-друге, це те, що нам треба привести правовий механізм, судову систему й інші інституції до тих стандартів, які ми заявляємо. Їх треба, як кажуть, реалізувати. Тобто нам треба виконати домашнє завдання. Шанси в нас дуже хороші, хоча ціна буде високою, все це дуже тяжко буде робитися.
90%+, що у нас все буде добре. Але я вважаю, що ціна буде такою, що коли ми досягнемо всіх поставлених цілей, про які ми зараз говоримо, – переможний мир і успішне відновлення зруйнованої частини країни, – ніхто не радітиме. Всі досягнення сприйматимуться як само собою зрозуміле. Коротше кажучи, буде дуже-дуже важко, хоча все й позитивно.
На вашу думку, яке майбутнє чекає на російську державу?
Російська федерація, як спадкоємиця попередніх форм російської імперії, хоче відновити свою роль і місце як світової держави. Без України вона цього зробити не може. І зараз у нас ведеться війна за збереження української держави.
Загалом усі історики, я не буду говорити про політологів, приходять до того, що в сучасному вигляді рф після закінчення війни не збережеться. Хоча США і Європа, більшість їхніх еліт, дуже хочуть збереження цієї держави в тому вигляді, в якому вона є. Але це неможливо.
Потрібно, щоб була зруйнована імперія як цілісна держава. Питання в тому, як зрештою зробити процес руйнації російської федерації керованим. Якщо він буде некерованим, це буде небезпечним і для нас. Але ці питання вирішуватимуться шляхом спроб і помилок. Думаю, що це буде вирішено. Божевільна війна, яку вони ведуть з 2014 року, – це якраз спроба зберегти свою імперію. І відновити статус.
Все ж таки, чи можемо ми говорити про якусь часову конкретику щодо того, коли на українській землі запанує мир?
Я дуже просив би всіх читачів не дивитися на часові рамки. А дивитися на те, які конкретні кроки зроблено. Бо за одним сценарієм це може бути за рік чи два. За іншим сценарієм усе може за 10 років відбутися. Тобто все залежить від нас. Коли говорять, що все залежить від Трампа й інших, то ці твердження розраховані на західну аудиторію, щоб вона нам допомагала. Але ми маємо розуміти, що головна умова всього хорошого, чого ми хочемо для себе, – це ми самі. І нам допомагатимуть настільки, наскільки ми успішно вирішуватимемо свої внутрішні питання.
–
