Ще в травні минулого року журналісти МІПЛ писали про знущання з мешканців села Ягідне, що на Чернігівщині, яке влаштували російські військові під час окупації села. Тоді на території місцевої школи росіяни утримували в підвалі близько 400 людей, серед яких майже 80 дітей. Одного пораненого 14-річного хлопця окупанти викрали та вивезли в Білорусь. Минуло пів року з тих подій і Чернігівський суд ухвалив два вироки воєнним злочинцям, які брали участь у терорі.
Журналісти МІПЛ проаналізували вироки, аби зрозуміти, за що військові РФ отримали покарання і як прокуратура довела їхню провину.
Шукали, били, стріляли
Троє військових із Тиви — Іван Ооржак, Шактар-оол Кежік-оол та Чаян Чинан — 3 березня 2022 року разом зі своїм підрозділом зайшли в Ягідне, що на Чернігівщині. Того ж дня ввечері вони зайшли на одне з подвір’їв, де в погребі від обстрілів ховалася родина.
Погрожуючи вбивством усіх підняли нагору. Особливо жорстоко поставилися до господаря будинку.
“Почали обшукувати, а коли знайшли два мобільні телефони, то озвіріли та почали бити ногами по голові, тулубу на очах у родини та малолітнього сина”, — йдеться у тексті вироку.
Попри те, що надворі було холодно, чоловіка роздягнули до спідньої білизни. На його тілі росіяни шукали татуювання і синці від прикладу, підозрюючи, що той може бути військовим, чоловіка били. Також його змусили віддати рушницю, яка була захована в хаті.
Після цього родині наказали спуститися в погріб, де росіяни їх увʼязнили, зачинивши двері на ключ. Понад добу люди сиділи під землею, а 5 березня росіяни прийшли знову. Усіх, хто був у погребі, відвели до місцевої школи, у підвалі якої окупанти вже утримували десятки людей.
Спроба зґвалтування
За два тижні після цього випадку та ж трійця російських військових продовжила тероризувати місцевих. Цього разу вони прийшли на подвір’я, де в погребі від вибухів ховалася родина із 11 людей, серед яких — діти.
Військові РФ почали стріляти у підвал, виганяючи всіх на вулицю. Взутися людям росіяни не дозволили. Одного з чоловіків поставили на коліна та роздягли.
Як відзначила в суді потерпіла, дружина цього чоловіка, росіяни були п’яні, поводилися неадекватно: “Стріляли у повітря та над головами, наводили автомати навіть на дітей”.
Дівчину, яка була в погребі разом із родиною, один із військових потягнув у підвал. Її намагалися зґвалтувати.
“Онук упав на коліна, почав плакати та благати їх не вбивати”, — заявила ще одна потерпіла в суді.
Інші російські військові, які почули звуки пострілів, прийшли на подвір’я, забравши катів із собою. Та наступного дня один із них повернувся — погрожував підірвати гранату.
В суді усі потерпілі просили для злочинців найсуворішого покарання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двом російським військовим, які катували цивільних на Чернігівщині, повідомлено про підозру
Щоденник психолого-педагогічних спостережень
Завдяки українським військовим, які звільняли Ягідне з-під окупації, стало відомо, що там базувався зведений батальйон 55-ї окремої мотострілецької бригади Росії. Потерпілим на досудовому слідстві показали фото військових цього батальйону. На них вони впізнали трьох катів.
У суді вивчали кулі, залишки яких знайшли в стінах погребу, де сиділи люди. Виявилося, що вони призначені для стрільби з автомата Калашнікова 5,45 мм.
На гільзах були маркувальні позначення: “3 93”, де “3” — код фірми — Ульяновський машинобудівний завод. А “93” — код року виготовлення, 1993.
Експерти дійшли висновку, що зброї з подібним маркуванням немає на озброєнні української армії. Однак у матеріалах, які досліджував суд, згадок про приналежність цих набоїв конкретним військовослужбовцям РФ немає.
Росіяни відступали з Чернігівщини швидко, тому залишили чимало документів, які знайшли українські військові. Їх також досліджував суд. Це, зокрема, щоденник психолого-педагогічних спостережень командира взводу, в якому той вів картки підпорядкованих йому військовослужбовців.
Знайшлися там і картки обвинувачених. Зокрема, в матеріалах одного з них був лист бесід, де зафіксовано 13 записів із зазначенням дат. Суд у своєму вироку акцентував увагу на цих документах, але не пояснив, як це доводить провину обвинувачених. Можна лише припустити, що там містяться згадки про катування цивільних.
Зрештою усіх трьох воєнних злочинців засудили до 12 років позбавлення волі за порушення законів та звичаїв війни. Вирок заочний, оскільки засуджені не перебувають під вартою.
Однак, як пояснили МІПЛ в прокуратурі, слідчі регулярно перевіряють наявність серед військовополонених російських військових, проти яких порушені кримінальні справи або щодо яких уже є вироки.
Ще один вирок за злочин у Ягідному
Описаний нами випадок — не єдина справа про воєнні злочини в Ягідному, яка завершилася вироком для обвинувачених.
10 січня Чернігівський районний суд засудив ще одного російського військового — Шолбана Куулара — за подібний злочин.
Суд встановив, що 3 березня чоловік влаштував обшуки в оселях місцевих у Ягідному, ходячи групою з іншими військовими, яких слідство не встановило.
Один із потерпілих свідчить, що разом із родиною жив у батьків дружини. Того дня він поїхав на велосипеді до свого будинку годувати собаку. Коли повертався до будинку тестя, за школою почув рух техніки. Потім виїхали бронеавтомобіль “Тигр” та БТР із прапором СРСР, у його бік направили кулемет. Чоловік швидко поїхав до родини.
“З усіх боків почали виходити військові РФ. Було чути, як поряд стріляли та як розбивалися вікна у сусідніх хатах”, — розповів потерпілий у суді.
Коли військові зайшли на подвір’я, вони заштовхали людей у погріб. Увечері чоловік вирішив узяти цигарок, спробував вийти нагору. Але біля входу стояв росіянин із автоматом.
Суд встановив, що його функцією було стежити за тим, аби люди не виходили з погреба.
“Обвинувачений не давав йому вийти на подвір’я, направляв автомат йому прямо в обличчя та погрожував його розстріляти”, — йдеться в тексті вироку.
Також росіяни заводили чоловіка до будинку та з’ясовували, “чи він не бандерівець” і чи не служив у ЗСУ.
Родина жила в погребі до 5 березня, доки росіяни не перевели їх у підвал місцевої школи.
Суд визнав дії засудженого порушенням законів та звичаїв війни, присудивши йому 10 років позбавлення волі.
–
Артур Пріхно, журналіст-розслідувач МІПЛ
