Захисники монументалізму: як у Чернігові рятують унікальні мозаїки

Бачили картини з камінців на стінах будівель?
Їх створили художники 1960-1990-х років.
Подібні мозаїки митців Х-ХІІІ століття і досі прикрашають храми України. Вони пережили війни, стихійні лиха, різні режими, але в сучасному міському просторі більш нові роботи, виконані тими ж візантійськими техніками, виявилися зайвими. В останні 10 років їх активно знищують.

Що таке монументалізм?
В чому причини історичного вандалізму?
Небайдужа молодь з Chernihiv Monumentalism зберігає це унікальне мистецтво, яке є історичною цінністю України. З ними ми й поговорили.

Монументальне мистецтво і монументалізм
Монументальне мистецтво – це архітектурні твори, які органічно поєднані з навколишнім середовищем.
Для візуального прикладу – сфінкси пірамід Єгипту, тріумфальні арки, Велика китайська стіна, мозаїки в храмах чи палацах тощо.
Монументалізм зазнав найбільшого розквіту у 60-90-х роках ХХ століття. Приклади: мозаїки, вітражі, архітектурні елементи, керамічні панно тощо.

Що таке Chernihiv Monumentalism
Спільнота, яка виникла в жовтні 2019 року після того, як у Чернігові з міського пологового будинку зняли мозаїку «Материнство». Причина демонтажу – ремонт та утеплення фасадів.
Наразі в спільноті близько 10 постійних учасників, працюють на волонтерських засадах.
Засновниця Chernihiv Monumentalism – художниця й викладачка Олена Загребіна.

Вона не стала спостерігати, як руйнують «Материнство». Зібрала однодумців і знайшла приміщення, де зберігати демонтовану мозаїку, – Чернігівський обласний художній музей ім. Григорія Галагана. Згоду на це дав директор музею Юрій Ткач.
«Ці твори широкого мистецтва, але вони існують в єдиному екземплярі.
І ми не маємо права допустити їх знищення», – сказав він у відеозверненні на сторінці Chernihiv Monumentalism.
Наразі у підвалах закладу чекають нового життя згадана мозаїка Євгена Павлова «Материнство», унікальне декоративне панно Галини Севрук «Давній Чернігів» та декоративні грати Андрія Карнабеда «Спорт».

Демонтаж цих об’єктів відбувся завдяки керівнику будівельних проєктів Олексію Сікуну.
Спадок художників-монументалістів досліджує краєзнавець, журналіст Дмитро Сіліч. Адже в Чернігові досі немає точного переліку всіх об’єктів цього жанру.
Результатом його роботи стане бібліотека монументального мистецтва.
Графічний дизайнер Влад Бойко через свої роботи «перезавантажує» сприйняття монументального мистецтва радянської доби.
Серед інших активних учасників – художник і музикант Роман Ткачов, фотографи Роман Закревський та Павло Ходимчук, відеооператори Дмитро Фальчевський та Олександр Чепурний та інші небайдужі чернігівці.

Скільки монументальних творів у Чернігові
Поки немає точного переліку всіх зображень.
Одні вже зникли, як от цегляний піксель-арт на будівлі Академії Державної пенітенціарної служби України.
Інші знаходяться всередині приміщень, наприклад, у Чернігівській виправній колонії №44. Тому доступ до них обмежений, а інформацію можна знайти лише в архівах.

Мозаїчне панно Володимира Коржа на будівлі колишнього Хімтекстильмашу у Чернігові.
На панно зображено процес виробництва хімічних волокон.
Фото Романа Закревського

Активісти задокументували близько 30 об’єктів. Розшукали імена більшості художників, які їх створювали.
В масштабах України ця цифра теж точно невідома, однак рахується тисячами.

Як демонтують мозаїки та що з ними далі буде
Мозаїка «Материнство» складається з 119 плит, до яких кріпляться смальта. Вага кожної плитки — 60 кг.
На стіні плити трималися за допомогою металевих кріплень. Аби зняти, довелося їх розрізати.

Учасники спільноти Chernihiv Monumentalism біля демонтованої мозаїки «Материнство».
Художник Євген Павлов. Наразі панно зберігається в чернігівському музеї.
Фото Романа Закревського

Панно в готелі «Градецький» складалося з окремих керамічних елементів. Вони кріпилися до стіни за допомогою шурупів.
Активісти пронумерували кожен елемент, зняли його й загорнули в папір.
Якщо ж мозаїка викладається безпосередньо до будівлі (це називається прямий набір), то вона не підлягає демонтажу. Тож відтворити її неможливо.
У майбутньому учасники спільноти хочуть прикріпити збережені мозаїки до стіни нової будівлі.
«Треба ширше дивитися на світ, на історію, а не мислити цінностями сьогоднішнього дня.
Історія – це не щось далеко, археологічне. Історія твориться щодня», – зауважує Олена Загребіна.

Збірне керамічне панно «Давній Чернігів», авторка Галина Севрук.
Створено в експериментальній лабораторії архітектурної кераміки
(Майстерня Ніни Федорової або Софійська гончарня).
Розмір — 2х3 м. Аналогів у світі немає.
Фото Павла Ходимчука

Інша робота художниці – «Місто на семи пагорбах», демонтована з готелю «Турист» у Києві.
Тепер панно виставляється у залі консисторії Софії Київської.
Фото Жені Моляр

Причини історичного вандалізму
Весь світ полює за ескізами монументальних творів України.
Олена Загребіна розповідала, як з колегами викуповувала їх в антикварних лавках.
Створювати монументальні твори дорого. Україні ж цей культурний спадок залишив СРСР.
Наразі багато людей пов’язує це мистецтво з ідеологією радянського режиму. Тому не здатні оцінити його культурну цінність.
Але в мозаїках зображені не лише символи комунізму. Там є сюжети з української міфології та звичаїв. Наприклад, вишиванки, дерево життя, бандура тощо.

Мозаїчне панно «Робітник та робітниця» на міському будинку культури у Чернігові
отримало охоронний номер та статус об’єкту культурної спадщини
«щойно виявленого об’єкту монументального мистецтва».
Автор петиції за збереження панно – історик Ігор Кондратьєв.
Фото Романа Закревського

Знищення культурних об’єктів – це схоже на те, що робили більшовики з храмами, пропагуючи атеїзм.
Так на Чернігівщині в часи СРСР знищили багато унікальних дерев’яних церков.
Причина такої поведінки – в національному менталітеті, переконаний кандидат психологічних наук, практикуючий психолог Дмитро Попов.
Наші слабкі місця – це егоцентризм, прагнення до особистої свободи без дотримання державних і правових норм, анархічний індивідуалізм.
Найбільше мінуси активізуються під час несприятливих суспільно-економічних умов. Егоїзм може проявлятися у корупції, зраді минулому і своєму, втрати відчуття господаря всього різноманіття країни. Через це виникає ненависть до історії та культури – чи то СРСР, Російська імперія, християнство чи щось інше.

«Історію змінити неможливо. Тож безглуздо заперечувати територіальне і суспільне входження України до цих державних утворень (СРСР, Російська імперія – ред.) у минулому.
Знищення радянських пам’яток не принесе користі майбутньому. Адже будь-яка історія – добра чи погана – це досвід народу. Його треба пам’ятати, аби не повторювати помилок, та примножувати успіхи й досягнення», – зауважує Попов.

Мозаїка в селі Манжосівка, Прилуцький район Чернігівщини.
Фото Петра Гришка

Як зберегти монументальне мистецтво
Олена Загребіна поділилася «рецептом» порятунку величних творів.
Залишити всі об’єкти на своєму місці.
Дізнатися історію їх створення і розповісти її іншим.
У співпраці з художниками, архітекторами, мистецтвознавцями створити новий імідж цим творам.
Вписати їх у сучасний контекст – візуальний, культурологічний та соціальний.
Включити до реєстру об’єктів культурної спадщини.
Організовувати екскурсії, розповідати міфи та легенди монументального мистецтва.

Засновниця Chernihiv Monumentalism Олена Загребіна.
Фото Романа Закревського

З 13 по 29 листопада 2020 року в Києві однодумці спільноти провели виставку «Ескізи монументального» в галереї The Naked Room. Там вперше представили проєкти мозаїк та інших об’єктів монументального мистецтва ХХ століття.
Навесні 2021 року Chernihiv Monumentalism планує організувати всеукраїнський симпозіум, присвячений творам монументального мистецтва.
Спільнота також активно взаємодіє з подібними організаціями в Києві, Маріуполі, Дніпрі. Втім, такі рухи за збереження монументалізму виникають в більшості міст України.

Наталія Найдюк, спеціально для УП.Життя

Источник: format.cn.ua