За інформацією: Суспільне Чернігів.
Валентин Дульський. Суспільне Чернігів
Валентин розповідає, до 2003 року так і не зміг обміняти радянський паспорт на український: надали посвідку на постійне проживання.
Тоді чоловік жив у селі Роща. Відстань до найближчого російського райцентру, селища ПогАр, звідти приблизно така ж, як до українського Новгорода-Сіверського – менш ніж 40 кілометрів.
"Я сів на велосипед, поїхав до Погару – і за два тижні вони мені зробили… Забрали цей паспорт, дали російський. І вже 7 січня 2004 року я отримав пенсію"
Жив в Україні, а закордонний паспорт йому був потрібний, щоб перетинати український прикордонний пункт пропуску "Грем’яч". Чоловік ходив щомісяця за пенсією.
Валентин Дульський показує свої паспорти. Суспільне Чернігів
Коли чоловік втратив російську пенсію та почав отримувати українську
Після повномасштабного вторгнення Валентин втратив єдиний свій дохід – не зміг отримувати російської пенсії. Каже, хоч перші місяці міг вільно перейти на той бік кордону – питання вибору для нього не стояло. Тож у 78 років він залишився без виплат. Виручили заощадження, що відклав раніше з тої ж російської пенсії: їх вистачило на три наступних роки.
"У мене зібралось дві з половиною тисячі доларів. Діставав «папірець» і приходив міняти. Лежали вони у мене в скляній закрученій банці. Громадянин Росії, живу на батьківщині 30 років іноземцем".
2025 року пан Валентин зміг оформити українську пенсії, як іноземець, який постійно проживає в Україні. Агресію Росії проти України, каже, засуджує.
Як чоловік зараз живе на прикордонні Чернігівщини
У Форостовичах Валентин Дульський оселився у жовтні 2025-го. На цій вулиці, розповідає, крім нього, ще двоє жителів. Решта дворів покинуті. До цього будинку його пустили жити безплатно.
"Бабуся якась жила. Люди відійшли. Хата стояла. Зовнішній вигляд у неї нормальний, але щури проїли підлогу. Житло «не в дугу».".
Будинок де живе Валентин Дульський. Суспільне Чернігів
Валентин Дульський розповідає: у будинку всі стіни в тріщинах, заходить холод. Тому взимку топив грубку тричі на добу.
Валентин Дульський показує тріщини на стінах. Суспільне Чернігів
У листопаді 2025 року, після переїзду до Форостовичів, чоловік отримав статус внутрішньо переміщеної особи. Тут за ним закріплена соцробітниця. Чоловік живе без мобільного телефона, телевізора, холодильника, новини слухає по радіо, воду носить з колодязя, дрова заготовляє сам.
"Що важливо для здоров’я – внутрішній спокій, це найголовніше. Не можна «збивати» там, усередині. Тобто підсвідомість наша – вона первинна, свідомість з’явилась пізніше, коли хробак перетворився на мамонта. Мабуть, звідти з’являється все – наша чуттєва сфера сильніша. Я йшов від конфлікту. Конфлікт напирає, тисне, вимагає, а я весь час: ухилися від нечестивого і віддалиться від тебе зло. Я припинив долати перешкоди, припинив щось доводити, навіть коли вважав, що правий, почав ухилятися – і це значно легше".
Валентин Дульський рубає дрова. Суспільне Чернігів
Залишатись у цьому будинку, де перезимував, пан Валентин каже, не хоче. Сподівається, що йому допоможуть знайти інше житло, де взимку не буде холодно.
Читати ще
Читати ще
10 років одна у селі і без пенсії: як живе єдина жителька Селища на прикордонні Чернігівщини
