У Носівці на торгівельних овочевих розкладках ось уже два тижні поспіль торгують кавунами, вирощеними місцевими фермерами. Ягода надзвичайно соковита, солодка, вона не тільки не поступається тій, яку багато років поспіль фурами завозили сюди з Херсонщини чи Одещини, а ще й значно смачніша. Бо своя, місцева. Звісно ж, ми не могли оминути такої цікавої події й напросилися на «баштанну» екскурсію до місцевого фермера, а від початку війни ще й активного волонтера Сергія Чайки. І хоч на презентацію баштану й дегустацію першої продукції ми вже не встигли, однак тут і сьогодні ще визрівають, набираються сонця й тепла смугасті смаколики.
– Звідки у вас виникла ідея вирощувати кавуни? – запитую господаря поля.
– Після окупації Херсонщини стало зрозуміло, що їхніх кавунів нам ще довго не бачити, – говорить Сергій. – Багато полів там ще й сьогодні залишаються замінованими, а тепер уже й затопленими. Одеськими ж кавунами навряд чи можна нагодувати всю країну. Звісно ж, хотілося принаймні спробувати пошукати альтернативу хоч для себе. А починалося все з того, що ще в грудні минулого року ми з колегою й другом, теж волонтером, Олексієм Волохою везли нашим військовим на передову будівельні матеріали. Дорогою розговорилися про те, що та скільки будемо сіяти. Кажу, є в мене кілька вільних гектарів землі, не знаю, під яку культуру їх задіяти. Він мені й запропонував кавуни. Ідея одразу ж сподобалася, тим більше що досвід вирощування цієї культури у Олексія вже був – кілька років тому вони вже практикували це на полях рівчак-степанівського ТОВ «Агронадія», де Олексій працює агрономом…
– Взимку в агронома більше вільного часу, тож через інтернет взявся вивчати каталоги з пропозиціями від насіннєвих господарств та фірм-посередників, – долучається до розмови Олексій. – Через інтернет замовили насіння й повесні взялися за справу…
Звісно ж, хлопці неабияк ризикували. Адже хоч би якими були кліматичні зміни в бік глобального потепління, наша північна Чернігівщина все одно залишається територією ризикованого землеробства. Тим більше, якщо це стосується вирощування традиційних південних культур. Хоч, з іншого боку, за переказами від людей старшого віку, колись і на носівських колгоспних баштанах вирощували добірні кавуни та дині. І родили вони великими, солодкими, смачними, не те, що часом дозріває на домашніх городах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перехід на новий церковний календар: що зміниться 1 вересня
– Та тут проблема в тому, що не всі вміють їх вирощувати, – розповідають друзі-фермери. – Кавуни не люблять близьких сусідів, люблять порозкошувати на просторі. Та й сорти треба підбирати відповідні. Ми, наприклад, зупинилися на одному з ранньостиглих сортів – Кримсон світ. Він і за смаковими якостями, і за строками достигання найбільше нам підходить. Звісно ж, із весни довелося добряче похвилюватися – цього року вона вдалася холодна, затяжна, затим бездощів’я. Ще й від вороння довелося захищати…
– Чи важко вирощувати кавуни?
– Не важче, ніж інші баштанні культури, – розповідають чоловіки. – Тут без ручної праці не обійтися. Дякуючи нашим помічницям, полільницям із Данино посіви були дуже чистими й охайними. Навіть аж занадто. Добре, що після дощів бур’ян трохи піднявся, він і захистив кавуни від спекотного сонця, та, власне, й зараз захищає. Ще дуже хвилювалися з приводу внесеної згідно з технологією вирощування попередника сої – мінеральної поживи. Але все добре, кавуни на вміст нітратів перевіряли і самі, й покупці, багато з них зараз ходять по покупки з нітратотестерами, й інспекція Держпродспоживслужби. Тому можемо сказати, що наша продукція не тільки смачна та корисна, а й безпечна…
– Які ще господарські уроки встигли засвоїти під час вирощування та догляду за кавунами?
– Можна було б спробувати «погратися» зі строками сівби, а потім вирощувати саджанці під плівкою. Це і від ворон захистить, і забезпечить врожаю раніше достигання. Якщо на наступний рік виділимо під кавуни більші площі, то доведеться налагоджувати власну мережу збуту та співпрацю з торговельними закладами.
– А зараз проблеми з реалізацією немає? Люди охоче купують ваші кавуни? Не шкодують, що не південні?
– Ті, хто вже їх купував чи куштував, навряд чи побачить різницю між ними й імпортними чи завезеними з Одещини. Смачні та й годі. А за ціною дешевші, бо транспортні витрати невеликі…
– Якщо не секрет, багато вже продали?
– Та який тут секрет? На місцевих овочевих розкладках реалізували десь тонн тридцять, трохи більше відвантажили одному зі столичних супермаркетів. Буде ще сонце і тепло, достигатимуть, то будемо торгувати кавунами й далі.
–
Автор: Катерина Гавриш, газета «Носівські вісті»
