«Запорізький козак» Роман упевнено каже: знав, буде війна. Тому за два місяці до вторгнення рф пішов до військкомату, а за місяць – відправився на вишкіл до навчального центру в Десні. Брав участь у боях у Лукашівці на Чернігівщині, отримав поранення. Однак повернувся у стрій і продовжує службу в одному з батальйонів ОК «Північ».
Він – доброволець із Запоріжжя. До 24 лютого займався, як саме каже, невеличким будівельним бізнесом. Чоловік устиг повоювати і раніше – був під Маріуполем в артилерії. Наразі він – піхотинець. Каже, що війна вимагає переформатування, перекваліфікації, вимагає стати і бути військовим. Таких, як він, у його підрозділі – майже всі: добровольці-захисники, які досі були цивільними за різними професіями, а сьогодні – мотивовані воїни.
– 24 лютого мене застало в навчальному центрі «Десна», куди я потрапив за місяць до повномасштабного вторгнення. Я розумів, що буде війна. Тому до військкомату пішов ще за два місяці. Відтак ця війна мене застала практично в армії. Взагалі я активний учасник Майдану. Тому я відслідковую все це… Я бачив тенденції, розумів, що до чого йде, – розповідає Роман.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як нині герої Чернігова обороняють Бахмут (Відео)
У ході боїв поблизу Лукашівки під Черніговом 8 березня Роман отримав кульове поранення в руку.
– Це була атака російських військ. Моя позиція була біля кулемету. Нас почали обстрілювати. То була крупнокаліберна куля, яку я майже спіймав рукою. Вона пройшла через «рожок» і зірвалася прямо в руці. Тому частина моєї руки тепер лежить десь під Черніговом, – по-чорному шуткує чоловік.
Рятував військовий спочатку себе сам.
– У мене психіка така … – я сам собі пальця дорізав, щоб ви розуміли. Фаланги не було, тому прийшлося трохи ампутувати. Перев’язався і відійшов, – спокійно згадує Роман.
Першу допомогу надалі в лікарні в Куликівці. Потім його відвезли до ніжинського шпиталю. Далі – реабілітація. І знову в стрій.
– Поки живий, треба боротися до кінця. Дома сидіти нема сенсу. Дома два козаки росте, війни їм не треба, – ділиться військовий.
Роман розуміє, що захист країни – це і безпека його дітей. Їх у нього двоє: сини 15 та 5 років.
–
Джерело: ОК «Північ»
