За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Володимир Пилипенко
Суспільне Чернігів разом із чернігівським істориком Володимиром Пилипенком розповідає про відомих воєначальників, які народилися на Чернігівщині або тісно з нею пов'язані. Тут ми розвінчуватимемо міфи й відкриватимемо вам очі на маловідомі факти з життя історичних персоналій.
Далі – зі слів Володимира Пилипенка.
Він належав до найближчого оточення гетьмана Мазепи, був засновником однієї із найвідоміших та найвпливовіших династій Чернігівщини XVIII-XIX ст. Він став прикладом карколомної кар’єри, яку можна було збудувати лише у XVII столітті.
Про рід Лизогубів у Чернігові історики та екскурсоводи говорятьчасто. І це цілком заслужено, адже рід не просто давній – він відомий, впливовий та ще й залишив після себе багатий архітектурний спадок, до якого можна в прямому сенсі доторкнутися. Сьогодні ж я хотів більше приділити уваги засновникові роду – Якову Кіндратовичу Лизогубу.
Печатка Якова Лизогуба. ФОТО: Володимир Пилипенко
Вважається, що родина Лизогубів (а їхнє перше прізвище Кобизенки) походить із містечка Гельмязів. Хоча, як часто буває із козацько-старшинськими родами, не все так просто, існують альтернативні версії.
Швидку кар'єру Яків Лизогуб почав робити із початком Хмельниччини. І вже 1666 року посів уряд канівського полковника. Мабуть, Яків Лизогуб мав гарні організаторські якості, адже брав участь у важливих дипломатичних місіях до Московії, зумів знайти спільну мову з різними гетьманами. Зрештою, середина XVII століття, це час, коли талановиті, хоча і не родовиті козаки, могли зробити кар’єру.
І хоча Яків Лизогуб вже був полковником канівським вирішальним, навіть поворотним моментом його біографії стало знайомство з бідним сусідом біля Конотопа, де він мав землі. Сусіда звали Іван Мазепа. Спочатку Лизогуб допомагав Мазепі, а потім Мазепа віддячив Лизогубові, надавши йому уряд Чернігівського полковника, на якому той перебував до смерті. За свою довгу військову службу Яків Кіндратович Лизогуб встиг взяти участь у багатьох війнах та походах. В основному вони були направлені проти татар і турків. Не всі вони були успішними.
Але вершиною кар’єри Лизогуба став Азовський похід 1696 року. Тоді молодий Петро І зібрав велике військо та рушив до гирла Дону, аби захопити турецьку фортецю Азов.
Перша осада Азова, літо-осінь 1695 року. Мініатюра з рукопису П. Крекшина. ФОТО: Володимир Пилипенко
У тому поході об’єднаними козацькими полками керував Яків Лизогуб. Із чергової спроби турецьку фортецю таки захопили, козаки отримали велику винагороду, а Яків Лизогуб – іменний срібний хрест від Петра І.
Діорама «Взяття турецької фортеці Азов військами Петра I у 1696 році». ФОТО: Суспільне Чернігів
На відзнаку перемоги чернігівські козаки згодом побудували церкву святої Катерини.
Церква святої Катерини. ФОТО: Володимир Пилипенко
Яків Лизогуб заклав основу багатства династії. Він мав багато земель, але центром володінь стало містечко Седнів неподалік від Чернігова. Саме там був збудований і цегляний будинок, і церква-усипальниця.
Кам’яниця Лизогубів. Малюнок Тараса Шевченка. ФОТО: Суспільне Чернігів
Проте сам Яків Лизогуб хотів бути похованим у Єлецькому монастирі та ще за життя збудував там власну усипальницю. Волю полковника виконали. Зараз зліва від головного храму монастиря можна побачити одноповерхову прибудову – церкву святого Якова – усипальницю чернігівського полковника.
Церква святого Якова усипальниця чернігівського полковника. ФОТО: Суспільне Чернігів
