За інформацією: Суспільне Чернігів.
Оксана Гунько. Суспільне Чернігів
Жінка каже: згодом хоче все відбудувати.
"Спочатку основну хату, а потім уже ж будем сарай і літню кухню цю. Тут був будинок, у нас бабуся жила, а тепер плануємо літню кухню якусь зробити", — говорить Оксана Гунько.
На її подвір’ї волонтери зібралися вдруге, вони прибирають залишки мінвати та цегли з даху.
"До толок я долучаюсь давно, але не дуже часто. Коли виходить, тоді і долучаюсь. По-іншому не можна, треба допомагати. Не важко. Коли працюєш на толоці, навпаки, відчуваєш легкість, бадьорість, дружній колектив команди, чудова атмосфера, тому раджу кожному долучитися", — каже волонтерка Анастасія Сапон.
Анастасія Сапон. Суспільне Чернігів
Працювати тут волонтери планують до кінця тижня.
"Якщо в 22-му, 23-му у нас було по 20, по 30, навіть по 40 людей на локації іноді бувало, то зараз це 4, 5, 7, 10 людей – це потолок. Тобто сьогодні — це основний склад наш, який на толоках постійно залучений. Люди після роботи, у вихідні дні долучаються", — розповідає Валентин Бобир.
За його словами, через це зменшується і кількість дворів, де волонтери встигають допомогти:
"Десь 50 будинків за рік 23-й. За 22-й — набагато більше було, десь 100, може 150, може, навіть 200. Тому що була Мена, була Корюківка, була Сосниця, багато хто приїжджав до нас взагалі. Хтось навіть з Грузії, з Великобританії, з Ірландії".
Валентин Бобир. Суспільне Чернігів
Валентин Бобир говорить, що волонтери працюють цілий рік. Взимку через погоду вони займаються переважно внутрішніми роботами, а з весни й до осені розбирають завали та відбудовують житло.
"Їдеш містом і бачиш, що стільки всього ще не встигли зробити, і так сумно стає, дуже сумно. Наче і постійно зайняті, і кожен день, і на свята, у вихідні, але роботи не меншає", — розповідає Валентин Бобир.
Толока на обійсті чернігівки Оксани Гунько. Суспільне Чернігів
До толок можуть долучатися всі охочі, навіть без досвіду в будівництві. Більшість волонтерів навчаються в процесі, — зазначає він.
"Прийшлося навчитися болгаркою, будь-яким електроінструментом, працювати, по дахах лазити, в системах, абсолютно все. Навіть оцей дирчик стоїть теж, прийшлося освоювати бульдозер. І отак потрошки у нас вже в нашому русі багато хто став дуже таким класним спеціалістом. В нас вже варіантів небагато: або воюй, або захищай, або допомагай".
А ще чоловік каже:
"Я просто, як фотограф, знаю, що я на руїни не люблю дивитися, на весь цей жах. І хочу, щоб місто знову стало таким, як було. Хоча б таким, як було".
Читати ще
Читати ще З миру — по нитці, а від держави компенсації не отримали: як відбудовуються чернігівці і що їм зможе дати «єВідновлення»