Надійшло сповіщення про загибель носівчанина Василя Бакоцького. Солдат Василь Бакоцький (04.11.1974 -24.06.2024) народився в Носівці, на цукрозаводській околиці. Навчався та закінчив другу міську школу, професію ветеринара здобував в Козельці. Проходив строкову службу, якийсь час працював за фахом, а згодом пов’язав свою професійну долю із залізницею.
Про це повідомляє пресслужба Носівської міської ради.
У перший день повномасштабного вторгнення Василь прийшов до ТЦК, готовий стати на захист України. Перший місяць був місцевій теробороні, а вже у квітні, вдягнувши однострій, разом з побратимами відбув до навчального центру.
Вже за кілька місяців Василь боронив Україну в одній з найгарячіших точок.
Був удостоєний почесної нагороди Міністерства оборони України: нагрудним знаком «За зразкову службу» – відзнака, якою нагороджують військовослужбовців ЗСУ за бездоганну службу, високу бойову готовність, професіоналізм та відданість присязі. Саме таким і був Василь.
Пройшов пекло Бахмута, Лиман мав кілька поранень, численні контузії.
Родина, у Василя є дружина і син-підліток, не бачила його по півроку, дев’ять місяців, радіючи не частим дзвінкам. Лише в короткочасних відпустках він був з ними фізично, але думками – з побратимами.
Він був воїном, який щиро вірив у Перемогу і все для цього робив. 18 червня 2024 року дружина востаннє чула голос чоловіка. Він повідомив, що йдуть на позицію на 8 днів.
За кілька днів їй повідомили, що він зник безвісти. Майже два роки віри і надії, що давала сили жити. Майже два роки очікування. Мама Василя, Марія Митрофанівна, так і не дочекалася сина, померла…
Результати ДНК стали моментом істини для рідних і можливістю достойно похоронити дорогу людину. Експертиза підтвердила, що солдат Василь Бакоцький загинув в результаті штурмових дій ворога в районі населеного пункту Макіївка, Сватівського району, на Луганщині 24 червня 2024 року.
